<<
>>

§ 4. Особливості тлумачення конституції та законів

Сучасна концепція конституції охоплює не тільки позитивний нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, а й фундамен­тальні принципи та цінності конституційного рівня. Тому при тлума­ченні конституції мусить бути застосований дуалістичний підхід: з одного боку, конституція має тлумачитися з використанням тради­ційних способів тлумачення нормативно-правових актів, а з другого- офіційне тлумачення конституції вимагає використання специфічних принципів її інтерпретації, які дають змогу розкрити її особливу юридичну природу.

Такі способи тлумачення передбачають аналіз не тільки «букви», а й «духу» конституції, закладених в ній принципів і цінностей.

В європейській правовій доктрині використовуються такі спеці­альні принципи тлумачення конституції:

- принцип об’єктивної системи цінностей, який полягає в тому, що конституційні цінності (верховенство права, соціальна правова дер­жава, демократія, права людини тощо) є об’єктивними; вони не залежать від державної волі, а навпаки, накладають на державу зобов’язання до­держуватись їх та сприяти їх утіленню в суспільне життя;

- принцип найбільш прийнятної для сторін злагоди цінностей, згідно з яким правові цінності, забезпечені конституційним захистом, мають тлумачитись у взаємній гармонії, одна цінність не може бути захищена на шкоду іншій;

- принцип конституційно-конформістського тлумачення, за яким закон не може визнаватися нечинним, якщо його можна витлу­мачити як такий, що відповідає конституції;

- принцип основних прав, який вимагає тлумачення конституцій­них положень з урахуванням різних концепцій прав людини;

- принцип балансування, який виходить із того, що будь-які дії держави мають відповідати легітимній меті та бути пропорційними до неї. Зокрема, цей спосіб підлягає застосуванню при тлумаченні кон­ституційних обмежень прав людини;

- принцип дружнього ставлення до міжнародного права полягає у тлумаченні відповідних положень конституції, передусім тих, що стосуються прав людини, в контексті міжнародного права;

- принцип конституційно-правового порівняння вимагає порівнян­ня конституційних норм різних країн, а також практики їх застосування і тлумачення при інтерпретації положень національної конституції.

Особлива роль у використанні цих способів тлумачення конститу­ції належить органам судової влади як незалежної та неупередженої гілки влади. У країнах американської (децентралізованої) моделі кон­ституційного контролю офіційне тлумачення конституцій, а також законів, надане вищими судовими інстанціями (зокрема, тлумачення Конституції США і поправок до неї Верховним судом США), є обов’язковим для всіх нижчих ланок судової системи.

У правових системах, де запроваджено європейську (централізо­вану) модель конституційної юстиції, офіційне абстрактне тлумачення конституції та законів є прерогативою спеціально створеного органу конституційної юстиції, переважно, конституційного суду. Зокрема, таким повноваженням наділені Федеральний Конституційний суд ФРН,

Конституційний суд Російської Федерації, конституційні суди деяких інших європейських країн.

Повноваженням щодо офіційного тлумачення Конституції та за­конів України наділений єдиний орган конституційної юрисдикції - Конституційний Суд України. Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є обов’язковими до виконання на тери­торії України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Однак Конституційний Суд України здійснює інтерпретаційну ді­яльність не тільки в межах спеціальної процедури, а й під час ухвален­ня рішень про відповідність Конституції України законів та інших визначених законом правових актів. У мотивувальній частині цих рі­шень можуть міститися правотлумачні положення, де розкривається зміст відповідних норм Конституції України і правових актів, консти- туційність яких перевірялась.

Правотлумачні положення (правові позиції) Конституційного Суду України є результатом системного тлумачення ним Конституції та за­конів, мають офіційний нормативний характер і можуть міститися в усіх видах його актів. Правові позиції Конституційного Суду України є прецедентами тлумачення, що становлять зразок інтерпретації від­повідних положень Конституції та законів, обов’язковий при вирішен­ні всіх аналогічних справ, а також застосуванні відповідних конститу­ційних чи законодавчих положень усіма суб’єктами права. Якщо офі­ційне обов’язкове тлумачення Конституції та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України, то їх переконливе (рекомендаційне) тлумачення можуть здійснювати й суди загальної юрисдикції. Законом України від 7 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» таке повноваження прямо закріплено за вищими спе­ціалізованими судами.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 4. Особливості тлумачення конституції та законів:

  1. Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво: врахування факторів криміналізації та відповідність її принципам
  2. 1.1. Правовий захист особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення
  3. 2.1. Правовіпідстави реалізації захисту потерпілим прав і законних інтересів на стадії досудового розслідування
  4. 2.2. Забезпечення прав і законних потерпілого органами досудового розслідування
  5. 2.3. Особливості повноважень прокурора у забезпеченні прав і законних інтересів потерпілого
  6. 3.1. Застосування міжнародних правових актів при реалізації прав і законних інтересів потерпілого
  7. 2.1. Актуальні проблеми здійснення державного контролю у сільському господарстві
  8. Адміністративно-юрисдикційні повноваження державних сільськогосподарських інспекцій
  9. 2.1. Об’єкти прав інтелектуальної власності за чинним законодавством України
  10. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  11. 3.1. Проблеми повноважень військового прокурора по здійсненню нагляду за розслідуванням злочинів у Збройних Силах України
  12. 4.2. Поняття, зміст і порядок виникнення колективних трудових спорів і конфліктів
  13. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  14. 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників