<<
>>

§ 4. Особливості правової системи України

Українська правова система формувалася у складних умовах за відсутності державної незалежності протягом значних періодів її іс­торії, під впливом різних правових і суспільних концепцій, зумовлених геополітичним положенням України.

Самобутність вітчизняної правової системи зумовлена такими історичними обставинами:

1) генетичним зв ’язком з Руською Правдою. Цей акт, що став пер­шою кодифікацією звичаєвого права Київської Русі, є відправним пунктом вітчизняної правової традиції;

2) виливом польсько-литовського права. Так, на розвиток права впливало надання литовськими і польськими королями та князями українській шляхті, міщанству і духовенству, а пізніше козацтву «при­вілеїв» на права та вольності;

3) дією Магдебурзького права на території України (XIΠ-XVIII ст.), яке є одним із найбільш відомих систем міського права;

4) державно-правовим досвідом періоду Гетьманщини (Війська Запорізького), який був утілений у політичних програмах гетьманів та їх державотворчій практиці. Важливими для цієї сфери були «пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорізького» Пилипа Орлика 1710 р.;

5) перебуванням українських земель протягом XV1II-XX ст. у скла­ді різних державних утворень (Російська імперія, Австро-Угорщина, Польща та ін.), завдяки чому українська правова система зазнала впливу різних правових традицій та правових систем;

6) державно-правовим досвідом періоду української революції (1917-1921 рр.), який втілено у правових актах Центральної Ради, УНР,

ЗУНР, української держави гетьмана П. Скоропадського, Директорії, УСРР;

7) існуванням Української РСР у складі Радянського Союзу, що дало підставу для віднесення українського права до правових систем соціалістичного типу;

8) формуванням правової системи незалежної України. Умови для її створення з’явилися після проголошення Декларації про державний суверенітет 1990 р.

і Акта про незалежність України 1991 р. Важливе значення для формування незалежної правової системи мало прийнят­тя у 1996 р. Конституції України, яка зафіксувала правові засади її подальшого економічного, політичного та соціально-культурного роз­витку, накреслила основні шляхи реформування її правової системи.

Особливими рисами сучасної правової системи України є:

1) тяжіння до романо-германської правової сім ’ї, що зумовлює наявність таких притаманних цій сім’ї рис, як домінування норматив­но-правових актів у системі джерел права, кодифікація, поділ права на приватне і публічне та ін.;

2) перехідний тип, що обумовлений соціалістичним минулим Укра­їни і офіційно проголошеним курсом на демократичну, правову дер­жавність, верховенство права;

3) євроінтеграційний вектор розвитку, що зумовлює зближення національного права України з європейським правом. У 1995 р. Укра­їна стала членом Ради Європи, взяла на себе зобов’язання щодо рефор­мування правової системи і впровадження європейських стандартів. Значний вплив на національну правову систему справляє сприйняття практики Європейського суду з прав людини. Крім того, починаючи з 90-х рр. XX ст. відбувається адаптація законодавства України до за­конодавства Європейського Союзу.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте основні риси правової системи.

2. Розкрийте структуру і функції правової системи.

3. Порівняйте основні риси романо-германської та англо-аме- риканської правових сімей.

4. Визначіть особливості традиційних і релігійних правових систем.

5. Назвіть історичні обставини, що зумовлюють самобутність правової системи України.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 4. Особливості правової системи України:

  1. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  2. 2.4. Проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів в діяльності місцевих загальних судів України
  3. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  4. 2.3. Особливості повноважень прокурора у забезпеченні прав і законних інтересів потерпілого
  5. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  6. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  7. 2.2. Система суб’єктів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві України
  8. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  9. Злочини у сфері нотаріальної діяльності: кримінально-правова характеристика
  10. 1.2. Основні положення чинного законодавства України про інтелектуальну власність
  11. 2.1. Об’єкти прав інтелектуальної власності за чинним законодавством України
  12. Джерела дослідження підвищення кваліфікації та становлення системи підвищення кваліфікації прокурорів.