<<
>>

§ 2. Облік, інкорпорація та консолідація законодавства

Облік законодавства - це вид систематизації, іцо здійснюється шляхом збирання, фіксування в логічній послідовності та зберігання нормативно-правових актів, підтримання їх у контрольному (акту­альному) стані з урахуванням змін, а також створення спеціальних систем 'їх накопичення і пошуку.

Головним завданням обліку є підтримання нормативно-правових актів у стані, який дозволяє оперативно одержувати актуальну і до­стовірну правову інформацію. Ретельний облік законодавства є необ­хідним для забезпечення застосування норм права органами публічної влади, юридичними та фізичними особами. Основними вимогами до організації обліку законодавства є забезпечення повноти інформацій­ного масиву, достовірності правової інформації, зручності користуван­ня нею.

Засобами накопичення та оброблення нормативної інформації можуть бути:

1) спеціальні журнали, в яких реєструються нормативно-правові акти та всі зміни до них;

2) картотеки, в яких кожному нормативно-правовому акту відпо­відає його картка, що містить повну інформацію про його видавника, галузь і підгалузь законодавства, зміни, що внесені до акта, тощо;

3) електронні носії інформації (елеклрошм сервери, жорсткі диски комп’ютерів, компакт-диски), які здатні вміщувати великий обсяг пра­вової інформації, дають змогу створювати повні універсальні бази національного законодавства.

Цим засобам відповідають такі форми обліку законодавства, як журнальна, карткова та електронна. Журнальна та карткова форми об­ліку в зв’язку із загальною комп’ютеризацією використовуються все менше і тільки за умови невеликого інформаційного масиву. Значні можливості електронного обліку законодавства пов’язані з розширен-

ням мережі Інтернет і спрощенням доступу до неї. Перевагами елек­тронних баз правових даних є простота і швидкість пошуку та одер­жання необхідної правової інформації, оперативність її оновлення та акгуалізації текстів нормативно-правових актів у разі внесення до них змін.

В Україні забезпечується безкоштовний доступ користувачів до баз національного законодавства на офіційних порталах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, а також платний доступ до низки комерційних правових баз даних. Проте слід мати на увазі, що тексти нормативно-правових актів, роз­міщені в зазначених базах у мережі Інтернет або на компактних елек­тронних носіях інформації, не є офіційними.

Спеціальним офіційним видом обліку законодавства, що здійсню­ється уповноваженими органами державної влади, є створення дер­жавних реєстрів нормативно-правових актів. Так, згідно з Указом Президента України від 27 червня 1996 р. запроваджено Єдиний дер­жавний реєстр нормативно-правових актів - автоматизовану систему збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства. Цей Ре­єстр створено з метою забезпечення додержання єдиних принципів ідентифікації нормативно-правових актів і ведення їх державного об­ліку в межах інформаційного простору України, створення фонду нормативно-правових актів і підтримання їх у контрольному стані, надання інформації щодо них, забезпечення доступності, гласності та відкритості правової інформації для користувачів. До Реєстру включа­ються не тільки нормативно-правові акти, а й міжнародні договори України, рішення та висновки Конституційного Суду України.

Ведення Реєстру покладено на Міністерство юстиції України. Будь- яка юридична чи фізична особа може одержати копії еталонних текстів актів з інформаційного фонду Реєстру на електронних чи паперових носіях. Акти, включені до Реєстру, постійно підтримуються Міністер­ством юстиції України в контрольному стані з урахуванням усіх змін.

Інкорпорація законодавства - це вид систематизації, що здійсню­ється за допомогою впорядкування нормативно-правових актів без зміни 'їхнього змісту шляхом зведення в єдині друковані видання (збірни­ки, зібрання, довідники тощо) за хронологією та/або тематикою.

Нові нормативно-правові акти або норми права внаслідок інкорпо­рації не з’являються; втручання в тексти актів можливе лише на рівні редакційної правки.

Інкорпорація може здійснюватися як органами

публічної влади (офіційна інкорпорація), так і іншими особами в ме­жах їхньої підприємницької діяльності, а також у наукових, навчальних та інших цілях (неофіційна інкорпорація).

Офіційна інкорпорація законодавства здійснюється шляхом під­готування та опублікування збірників і зібрань нормативно-правових актів органами, що їх видали, або спеціально уповноваженими на цю діяльність органами. В Україні уповноваженим видавцем збірників актів законодавства та кодексів України є Міністерство юстиції Укра­їни. Такі видання, як правило, мають примітки «Офіційне видання» або «Офіційний текст», гриф відповідного органу державної влади і можуть використовуватися як офіційні джерела правової інформації.

Неофіційна інкорпорація законодавства, як правило, здійснюється в межах підприємницької діяльності упорядників і видавців, що діють відповідно до Закону України «Про видавничу справу».

Найпоширенішими в Україні результатами інкорпорації є збір­ники та зібрання законодавства.

Збірники законодавства - це збірки нормативно-правових актів, об ’єднаних за тематичною ознакою.

Тексти актів у них наводяться із змінами на момент закінчення підготування до друку (на першій сторінці або у вихідних даних має міститися інформація про те, станом на яку дату наводяться тексти документів). Допускається включення в такі збірники не повних текстів актів, а лише необхідних витягів із них, а також офіційних роз’яснень органів державної влади з питань застосування цих актів, відповідних рішень Конституційного Суду України, узагальнень судової практики вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України.

Зібрання законодавства - це систематизовані за хронологічною ознакою збірки нормативно-правових актів.

Такі зібрання зазвичай мають офіційний характер. Так, поширеною є практика видання друкованих зібрань законів із роз’ємними части­нами, що надає можливість актуалізувати тексти законів шляхом за­міни частин, які втратили чинність, на нові.

Причому видавці таких зібрань беруть на себе зобов’язання своєчасно постачати нові випуски передплатникам для самостійного оновлення текстів.

Консолідація законодавства - це вид систематизації, що здійсню­ється шляхом зведення декількох близьких за змістом нормативно- правових актів у новий єдиний нормативно-правовий акт без зміни їхнього змісту.

Консолідація характеризується такими ознаками-.

1) вона завжди є офіційною, здійснюється виключно в межах нор- мотворчої діяльності;

2) нові норми права внаслідок здійснення консолідації не створю­ються, втручання в тексти нормативно-правових актів можливе лише на рівні редакційної правки;

3) результатом консолідації є видання нового нормативно-право­вого акта;

4) з моменту набрання чинності консолідованим нормативно-пра­вовим актом втрачають чинність попередні акти, що входять до його складу.

Практика систематизації законодавства шляхом консолідації норма­тивно-правових актів є поширеною у багатьох країнах. Саме консолідо­ваними, а не кодифікованими актами є, наприклад, Соціальний кодекс Німеччини, французький Кодекс про працю, Звід законів США, англійські консолідовані статути. В Україні консолідація нормативно-правових актів не практикується, наслідком чого є громіздкість вітчизняного законодав­чого масиву, дублювання в ньому низки положень у різних актах.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 2. Облік, інкорпорація та консолідація законодавства:

  1. 2.3. Визначення економічного законодавства. Напрями удосконалення економічного законодавства України