<<
>>

§ 1. Нормотворчість: поняття, види

Нормотворчість - це діяльність уповноважених на це суб 'єктів з розроблення, розгляду, прийняття та офіційного оприлюднення нор­мативно-правових актів, яка здійснюється за визначеною процедурою.

Сформулюємо основні ознаки нормотворчості.

1. Нормотворчість є етапом правоутворення. Під час нормотвор­чості в нормативно-правових актах мають закріплюватися норми права, які є результатом узагальнення найбільш важливих повторю­вальних суспільних відносин, а також засобом витіснення шкідливої суспільної практики. Крім того, нормотворчість нерідко створює необ­хідні правові умови для розвитку нових відносин, у яких зацікавлене суспільство (наприклад, створення фондів фінансування будівництва), або, навпаки, не допускає розвиток нової небажаної практики (напри­клад, репродуктивне клонування людини). Право, що зароджується у суспільстві, завдяки нормотворчій діяльності уповноважених суб’єктів набуває формальної визначеності, державного захисту, сис­темності, що суттєво підвищує його регулятивну ефективність.

2. Нормотворчість є правовою формою діяльності публічної вла­ди поряд із правозастосуванням, тлумаченням права, контрольно-на­глядовою та установчою діяльністю. Тому нормотворча діяльність урегульована правом і є юридично значущою, тобто породжує право­ві наслідки. Основна відмінність нормотворчості від інших правових форм діяльності полягає в тому, що її метою є створення, зміна або скасування норм права.

3. Результатом нормотворчої діяльності є нормативно-правові акти, за допомогою яких формально закріплюють норми права. За-

гальним результатом нормотворчості є законодавство як джерело права.

4. Нормотворчість здійснюється уповноваженими на це суб’єктами -органами і носіями публічної влади: органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, народом та територіальними громадами. При цьому переважна біль­шість нормативно-правових актів приймається органами державної влади та органами місцевого самоврядування: нормотворча діяльність здійснюється ними на основі виконання завдання підтримання загаль­ного соціального порядку. Крім того, суб’єктами нормотворчості мо­жуть виступати інші особи, яким публічна влада делегувала нормо- творчі повноваження (наприклад, державні та недержавні організації).

5. Нормотворчість здійснюється за певною процедурою, яка регла­ментується законодавством. Процедурний характер нормотворчої діяльності (тобто її здійснення в установленому порядку) зменшує вірогідність свавілля та помилкових рішень, забезпечує створення справедливих та ефективних норм права. Додержання процедури роз­гляду, прийняття та набрання чинності нормативно-правовими актами є однією з умов легальності нормотворчого процесу. Суттєві порушен­ня процедури нормотворчості можуть призвести до визнання норма­тивно-правового акта недійсним у судовому порядку.

Важливе значення для юриспруденції має виокремлення видів нормотворчості.

Так, за особливостями процедури та юридичною силою виділяють: законотворчість, яка здійснюється парламентом, а також народом за особливою процедурою, результатом якої є прийняття законів як норма­тивно-правових актів вищої юридичної сили; та підзаконну нормотвор­чість, яка здійснюється уповноваженими суб’єктами за більш простою процедурою, результатом якої є підзаконні нормативно-правові акти.

За уповноваженим суб'єктам можна виокремити нормотворчість ор­ганів державної влади, нормотворчість органів місцевого самоврядуван­ня, нормотворчість народу або територіальних громад, нормотворчість державних організацій, нормотворчість недержавних організацій та ін.

За сферою дії розрізняють загальнодержавну нормотворчість, яка здійснюється в межах території всієї держави, місцеву нормотворчість, яка здійснюється в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці, а також локальну нормотворчість, яка здійснюється в межах відповідної організації.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 1. Нормотворчість: поняття, види:

  1. ВСТУП
  2. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  3. 2.1. Актуальні проблеми здійснення державного контролю у сільському господарстві
  4. ВСТУП
  5. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  6. 1.3. Поняття та сутність адміністративних актів органів прокуратури
  7. 2.4 Основні напрямки удосконалення процедур прийняття адміністративних актів органами прокуратури
  8. 1.2. Історико-правовий аналіз вітчизняного регулювання трудових спорів і конфліктів
  9. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  10. 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників