<<
>>

§ 4. Нормо творча техніка: поняття, елементи. Юридична термінологія

Важливим інструментом нормотворчої діяльності є нормотворча техніка - система засобів і правил вираження та закріплення змісту нормативно-правових актів, використання якої забезпечує ясність, точність, чіткість і несуперечність цих актів.

Ознаками нормотворчої техніки є такі.

1. Нормотворча техніка є різновидом юридичної техніки, яка охоп­лює сукупність засобів і правил вираження та закріплення змісту юридичних актів; безпосереднім її предметом виступають юридичні акти-документи. Нормотворча техніка застосовується при створенні нормативно-правових актів, що відрізняє її від інших видів юридичної техніки (правозастосовної, інтерпретаційної, договірної та ін.).

2. Її використання спрямоване на створення ясних, точних, чіт­ких і несуперечливих нормативно-правових актів. Неправильне або неповне її використання призводить до недоліків як окремих норма-

тивно-правових актів, так і всієї системи законодавства, що ускладнює реалізацію норм права, сприяє їх порушенню.

3. Нормотворча техніка включає відповідні засоби і правила. За­соби нормотворчої техніки є інструментами, що використовуються в процесі нормотворчості з метою забезпечення ясності, точності, чіткості та несуперечливості нормативно-правових актів (юридична термінологія, юридичні конструкції, способи викладення нормативно- правових актів тощо). Правила нормотворчої техніки є технічними нормами, які встановлюють вимоги до вираження і закріплення змісту нормативно-правових актів та регулюють застосування відповідних засобів нормотворчої техніки.

4. Нормотворча техніка заснована на знаннях і досвіді, накопиче­них у сфері нормотворчої діяльності. Якість нормотворчої техніки, її належне використання при створенні нормативно-правових актів дають змогу досягти техніко-юридичної досконалості законодавства. Найбільш важливі засоби і правила нормотворчої техніки закріплю­ються в регламентах, які регулюють діяльність суб’єктів нормотвор­чості, викладаються в методичних рекомендаціях, посібниках з нор­мотворчої техніки.

За видами актів, при створенні яких використовується нормотвор­ча техніка, можна виокремити законодавчу техніку і техніку творення підзаконних нормативно-правових актів.

У складі нормотворчої техніки можна виділити такі групи засобів і правил-.

1. Філологічні засоби і правила, які забезпечують стислість, зро­зумілість, точність мови нормативно-правового акта. Вони включають використання таких засобів, як слова, словосполучення, речення, абревіатури, розділові знаки тощо.

Філологічні правила вимагають: відповідності мови акта нормам українського правопису; експресивної нейтральності (беземоційності), неупередженості мови акта; доступності мови акта, що досягається за рахунок її точності, простоти, стислості, та ін.

2. Логічні правила та засоби, що забезпечують послідовність і несугіеречливість нормативно-правового акта. Вони формуються, зокрема, через утворення і використання таких логічних засобів, як поняття, судження, умовиводи; додержання основних логічних за­конів (тотожності, суперечності (несуперечності), виключення тре­тього);

Додержання правил формальної та деонтичноїлогіки забезпечує послідовність викладення змісту, узгодженість нормативно-правових приписів, недопущення логічних суперечностей, послідовне однакове використання понять.

3. Структурні засоби і правила, які забезпечують поділ норма­тивно-правового акта на його структурні елементи. Структура нормативно-правового акта може включати: преамбулу, основну час­тину, прикінцеві та перехідні положення, додатки. Нормативно-право­вий акт залежно від виду та обсягу поділяється на пункти і підпункти, абзаци пунктів, статті та частини статей, частини, розділи та підрозді­ли, глави, книги та ін.

4. Засоби і правила оформлення документів, що визначають ви­користання реквізитів нормативно-правового акта Такими реквізита­ми є: вид акта; назва суб’єкта нормотворчості; найменування (заголо­вок) нормативно-правового акта; підпис посадової особи; дата і місце прийняття, номер акта; номер акта в Єдиному державному реєстрі нормативних актів.

5. Засоби і правила, що відповідають за системні зв’язки норма­тивно-правових актів. До них належать: відсилання (позначення зв’язків між приписами нормативно-правових актів); доручення під­готувати і прийняти певний нормативно-правовий акт, привести влас­ні акти у відповідність до прийнятих; оперативні приписи, за допо­могою яких вводяться в дію і припиняється дія норм права; примітки; правові застереження та ін.

Для забезпечення системності слід досягти несуперечності між нормативно-правовими приписами, скоротити до мінімуму кількість нормативно-правових актів з одного й того самого питання, уникати необгрунтованого дублювання нормативно-правових приписів, узго­джувати акти, що видаються, з раніше прийнятими (своєчасно скасо­вувати акти та їх частини, що суперечать новому акту, вносити необ­хідні зміни до чинних актів тощо), мінімізувати відсилання до нечин­них нормативно-правових актів, оперативно приймати необхідні акти, системно використовувати термінологію.

6. Спеціально-юридичні засоби і правила. До них належать тер­мінологія законодавства, юридична конструкція, презумпція, фікція, галузева типізація, спосіб формулювання норм права тощо.

Термінологія законодавства -це сукупність термінів, які застосо­вуються в законодавстві. У свою чергу термін -це слово або усталене

словосполучення, що позначає поняття, яке використовується при ви­кладенні змісту нормативно-правового акта.

Терміни, які використовуються в законодавстві, поділяються на гри основні види: загальновживані терміни (територія, ділянка, документ тощо); спеціальні технічні терміни -слова і словосполучення, які по­ходять з інших (неюридичних) наук (рентген, аудіовізуальний твір, провайдер та ін.); спеціально-юридичні терміни -слова і словосполу­чення, що відбивають специфіку правових явищ та використовуються юриспруденцією (позов, дієздатність, законність, юридична відпові­дальність, нормативно-правовий акт тощо).

Нормотворча техніка передбачає вимоги щодо єдності, однаковос­ті вживання термінології (один термін повинен послідовно застосову­ватися на позначення одного й того самого поняття; для позначення одних і тих самих понять неприпустимо використовувати синоніми).

Термінологія законодавства має бути стабільною: неприпустимо без достатніх підстав відмовлятися від усталених термінів, а зміна їх зна­чення має бути завжди обґрунтованою

Крім того, нормотворча техніка покликана забезпечувати просто­ту, зрозумілість і чіткість термінології. Головним засобом забезпе­чення цієї вимоги є визначення термінів у нормах-дефініціях або опи­сових гіпотезах, диспозиціях та санкціях. Нормативні дефініції усува­ють неясність нормативно-правових актів, сприяють їх одноманітному застосуванню, зменшують можливість різного тлумачення в процесі реалізації права.

Юридична конструкція - засіб побудови правового матеріалу від­повідно до певного виду або типу правових відносин. Цей засіб забез­печує логічність, послідовність, однотипність та стислість викладення змісту закону. В кожній галузі права існують сталі, базові юридичні конструкції: склад злочину в кримінальному праві; модель цивільного договору в цивільному праві та ін. Так, конструкція складу злочину пов’язує в єдине ціле низку норм Загальної частини КК України та дає змогу уніфіковано викласти конкретні склади злочинів в Особливій частині КК України.

Юридична презумпція -засіб, що закріплює припущення про іс­нування або відсутність юридично значущого факту. Презумпція утво­рюється на основі досвіду, завдяки спостереженню за повторюваними обставинами. Прикладом юридичної презумпції є припущення про смерть особи за умови її тривалої відсутності за місцем проживання,

презумпція батьківства при народженні дитини у шлюбі, презумпція добросовісності поведінки учасника цивільних відносин.

Юридична фікція -засіб, за допомогою якого неіснуючі явища, процеси та обставини визнаються юридично існуючими, а також іс­нуюче визнається юридично неіснуючим. Прикладом використання фікції у кримінальному праві є визнання за певних обставин несуди- мими осіб, які мають судимість.

Галузева типізація - засіб, який дозволяє закріпити норми права таким чином, аби вони включались у певну галузь права.

Це досяга­ється шляхом включення норми права в галузевий кодифікований акт, застосування галузевої термінології та ін.

У процесі нормотворчості використовуються два основні способи формулювання норм права - абстрактний і казуїстичний. Абстракт­ний спосіб формулювання приписів полягає у визначенні обставин, дій, явищ через родові ознаки. Прикладами його використання є визна­чення поняття злочину, встановлення правила про можливість будь- яких не заборонених законом дій власника щодо його майна. Сутність казуі'с/имчного способу полягає у визначенні обставин чи дій через вказівку на їх індивідуальні ознаки, в тому числі шляхом формулюван­ня переліку відповідних фактів, обставин, підстав, суб’єктів, повно­важень тощо (наприклад, визначення переліку осіб спадкоємців і черговості їхнього спадкування).

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте загальні риси нормотворчості, її функції та види.

2. Розкрийте зміст принципів нормотворчості.

3. Назвіть та охарактеризуйте стадії створення нормативно- правових актів.

4. Визначіть поняття нормотворчої техніки та назвіть групи правил і засобів, що утворюють її зміст.

5. Розкрийте значення термінології як засобу нормотворчої техніки. Назвіть види термінів, що використовуються в за­конодавстві.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 4. Нормо творча техніка: поняття, елементи. Юридична термінологія:

  1. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  2. 2.2. Об’єктивна сторона злочину «фіктивне підприємництво»
  3. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  4. Злочини у сфері нотаріальної діяльності: кримінально-правова характеристика
  5. 2.1. Об’єкти прав інтелектуальної власності за чинним законодавством України
  6. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  7. 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників
  8. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  9. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  10. Методологія дослідження концепції ісламського деліктного права
  11. ВСТУП