§ 2. Нормативно-правовий акт як джерело права
Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими суб’єктами нормотворчості, який установлює, змінює чи скасовує норми права.
Нормативно-правовий акт з’являється на ранніх етапах розвитку державності, поступово заміщує правові звичаї і стає для більшості правових систем основним джерелом права.
З посиленням державної влади та її централізацією нормотворча діяльність органів державної влади набуває пріоритетного значення, а право одержує нову зовнішню форму вираження - закон.Нормативно-правовий акт характеризується такими ознаками:
- приймається уповноваженими суб’єктами нормотворчості і в межах їх компетенції;
- є чітко структурованим (поділений на глави, розділи, пункти, статті тощо);
- має письмову форму й оприлюднюється в офіційних виданнях;
- розробляється і приймається з додержанням нормотворчої процедури;
- може бути оперативно змінений відповідно до потреб соціальної практики;
- входить до складу системи законодавства;
- є обов’язковим до виконання, забезпечується санкціями в разі його порушення.
Нормативно-правові акти покликані забезпечити ефективне правове регулювання у відповідних сферах суспільних відносин. Вони:
-диференційовані за видами суб’єктів, які їх видають;
- конкретизовані за видами суспільних відносин, які ними регулюються (предметом правового регулювання);
- складають ієрархічну систему, побудовану з урахуванням їхньої юридичної сили.
У системі нормативно-правових актів держави найвищу юридичну силу має Конституція, яка розглядається як Основний Закон. Залежно від способу вираження конституції можуть бути писаними і неписаними. Так, писана конституція може складатися як з одного, так і з декількох окремих документів, прийнятих у різний час. Наприклад, Конституція Швеції складається з акта «Форма правління», акта про спадкоємність престолу та акта про свободу друку.
Неписані конституції мають Велика Британія, Нова Зеландія, Ізраїль.Наступний щабель в ієрархії нормативно-правових актів займають закони, які приймаються парламентом і мають вищу юридичну силу порівняно з нормативними актами інших державних органів. Закони розрізняються за своїм змістом, формою, юридичною силою та порядком прийняття. Найбільш поширеними є конституційні і поточні закони.
У деяких зарубіжних країнах особливе значення в регулюванні окремих сфер (освіта, охорона здоров’я, соціальне страхування та ін.) мають нормативні акти, які приймаються центральними органами виконавчої влади (урядом, міністерствами, відомствами) в порядку здійснення ними делегованих парламентом законодавчих повноважень (делеговане законодавство). Прикладом цього є ордонанси (акти, які приймаються Радою міністрів Франції), законодавчі декрети (акти уряду Італії), накази в Раді (акти, видані урядом Великої Британії від імені королеви і Таємної Ради).
Система нормативних актів включає також інші підзаконні акти, прийняті центральними і місцевими органами виконавчої влади (регламенти, накази, інструкції тощо), органами місцевого самоврядування. Такі акти мають бути заснованими на законах, покликані конкретизувати їх зміст, не можуть їм суперечити.
Нормативно-правові акти домінують серед джерел права в країнах романо-германської правової сім’ї і відіграють важливу роль у країнах англо-американського права. В Україні нормативно-правовий акт належить до первинних, обов’язкових джерел права.
Еще по теме § 2. Нормативно-правовий акт як джерело права:
- Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- 1.1. Правовий захист особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення
- 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
- 3.1. Застосування міжнародних правових актів при реалізації прав і законних інтересів потерпілого
- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
- Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- 2.3. Адміністративні акти, які приймаються при здійсненні внутрішньоорганізаційної діяльності органами прокуратури
- Джерела дослідження підвищення кваліфікації та становлення системи підвищення кваліфікації прокурорів.
- 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
- 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників
- 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
- 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників
- Список використаних джерел: