<<
>>

§ 1. Методологія і методи в пізнанні держави і права

Ступінь достовірності пізнавальної діяльності визначається як відпо­відність її результатів «реальному стану речей», що безпосередньо зале­жить від обрання і використання правильного шляху та найбільш адек­ватних засобів наукового дослідження.

Тому питання методологічного забезпечення є першочерговими для теоретичного дослідження у будь-якій предметній сфері, зокрема в царині права, а методологія дослідження правової реальності становить вступну частину правознавства.

У наукознавстві методологія розуміється як теоретична основа та способи організації пізнавального процесу, що характеризують пізнан­ня з погляду його загальних форм, можливостей пізнавальних засобів та механізмів, які зумовлюють логічну послідовність наукового до­слідження. Методологія відображає певний кут зору на предметне поле дослідження, який висвітлює весь процес досягнення наукового ре­зультату, передбачає використання відповідних засобів, прийомів та способів пізнання.

Структура методології будь-якої науки передбачає загальний (фі­лософський) підхід- наявність концептуальних ідей і вихідних понять, які визначають сенс і весь зміст дослідження, та конкретні методи - більш формалізовані дослідницькі способи, прийоми та засоби.

Загальний (філософський) підхід включає концептуальні ідеї та ви­хідні поняття, які виконують роль засадничих думок про предмет на­укового дослідження, містять у згорнутому вигляді весь його можливий зміст, визначають можливе поле і горизонт дослідження, виступають імпульсом і супроводжують увесь процес пізнання.

Метод — це спосіб пізнання, формулювання наукових гіпотез, пере­вірки доказовості висновків за допомогою різних конкретних засобів та прийомів.

На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на запи­тання, що досліджує та чи інша наука, метод характеризує, як саме, за допомогою яких способів, засобів та прийомів це відбувається.

Мето­ди пізнання слугують розкриттю та розгортанню змісту предмета до­слідження, систематизації набутих знань.

Поняття методу ввели в обіг давні греки, розуміючи його як шлях дослідження, теорію, вчення, спосіб досягнення якої-небудь мети, ви­рішення конкретного завдання, сукупність прийомів чи операцій прак­тичного або теоретичного освоєння дійсності. Широковідомим є й вислів англійського філософа XVII ст. Ф. Бекона, який порівнював метод з ліхтарем, що висвітлює шлях ученому: навіть кульгавий, який іде дорогою з ліхтарем, випередить того, хто біжить у темряві по без­доріжжю. Засобами, які допомагають «розуму йти дорогою», є пра­вильно обрані і належно застосовані до певної пізнавальної ситуації методи наукового пізнання.

Методологія юридичної науки - це зумовлена особливостями пра­вової реальності цілісна та узгоджена система способів пізнання. Вона включає такі складові:1) загальний (філософський) підхід; 2) за- гальнонаукові методи; 3) спеціальні методи; 4) власні правові методи.

Загальний (філософський) підхід виступає світоглядною основою правознавства, а сукупність методів (загальнонаукових, спеціальних та власних) становить «набір» робочих інструментів формування дер­жавно-правових знань. Завдання ефективного застосування методоло­гії полягає в прагненні найбільш точного й адекватного відображення наукового предмета пізнання шляхом забезпечення повноти та всебіч­ності дослідження, знаходження оптимального співвідношення як між рівнями методології - філософськими підходами і формалізованими методами, так і між різними конкретними методами дослідження.

Методологія теорії держави і права як фундаментальної правової науки передбачає передусім пошук виваженого співвідношення за­гальних (філософських) підходів та загальнонаукових методів пізнан­ня зі спеціальними та власними правовими методами. Зокрема, зараз у вітчизняній юриспруденції відчувається чітка тенденція до соціо­логізації правових знань. Проте попри всю важливість загальних ме­тодологічних положень пріоритетну роль у правознавстві покликані

відігравати саме її власні методи та понятійний апарат, який має мето­дологічне значення.

Адже перебільшення значущості неправових (філософського, соціологічного чи кібернетичного) методів може при­звести до результатів, які за своїм змістом будуть мало придатними для нормотворчості та юридичної практики.

Метод наукового дослідження слід відрізняти від методики, яка може застосовуватися у будь-якій (не обов’язково науковій) діяльнос­ті. Методика розуміється як сукупність практичних способів ефектив­ного здійснення будь-якої діяльності, зокрема технічних засобів зби­рання, зберігання, систематизації та узагальнення інформації в про­цесі наукового дослідження - складання плану дослідження, вивчення літератури, архівних матеріалів, юридичної практики, їх конспекту­вання і фіксація та ін. Наприклад, методика проведення слідчих дій входить до складу предмета дослідження криміналістики як приклад­ної юридичної дисципліни.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 1. Методологія і методи в пізнанні держави і права:

  1. ВСТУП
  2. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  3. ВСТУП
  4. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  5. Стан наукової розробки проблем злочинності у сфері нотаріальної діяльності
  6. 3.2. Методика нагляду військового прокурора за додержанням законів при розслідуванні злочинів
  7. ВСТУП
  8. Методологічна основа дослідження та поняття підвищення кваліфікації прокурорів.
  9. В С Т У П
  10. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  11. ВСТУП
  12. Методологія дослідження інституту адвокатури в процесі реалізації конституційного права на правову допомогу
  13. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
  14. Методологія дослідження концепції ісламського деліктного права