<<
>>

§ 3. Матеріальне і процесуальне право

Регулювання суспільних відносин потребує визначення не тільки правил поведінки, а й порядку, в якому вони можуть бути реалізовані. Це дає підстави для виокремлення двох підсистем права -матеріаль­ного і процесуального права.

Так, норми матеріального права визначають певну модель пове­дінки шляхом встановлення прав та обоє ’язків суб ’єктів права. На­приклад, норми матеріального права закріплюють правове становище майна та осіб, визначають права та обов’язки учасників конституцій­них, адміністративних, фінансових, господарських, трудових, цивіль­них, сімейних та інших правовідносин, підстави і межі відповідаль­ності за правопорушення тощо.

Частина норм матеріального права може бути реалізована у будь- якому порядку, без будь-яких додаткових передумов. Проте в деяких випадках порядок дій має важливе значення: права та обов’язки суб’єктів, передбачені нормами матеріального права, можуть бути реалізовані лише з додержанням певних процедур.

Такі процедури, тобто послідовність дій, необхідних для реалізації передбачених матеріальним правом прав та обов’язків, встановлюють­ся нормами процесуального права. Вони сприяють реалізації норм матеріального права шляхом перевірки і фіксації юридичних фактів, усунення сумнівів у наявності прав та обов’язків й уточнення їхнього змісту та обсягу, врахування інтересів інших осіб, забезпечують біль­шу визначеність матеріальних норм, їх захист та охорону.

Якщо матеріальне право відповідає на запитання «Що можна або що необхідно робити?», то процесуальне - «В якому порядку реалізу­ється або забезпечується відповідне правило поведінки? В якій по­слідовності вчиняти дії, аби досягти належного результату?».

Особливістю процесуального права є також використання пере­важно імперативного методу правового регулювання. Якщо норми матеріального права часто надають суб’єкту право обирати певний варіант поведінки, то норми процесуального права зобов’язують до­держуватися встановленої процедури, не дають можливості відступа­ти від неї. Процесуальне право віддає перевагу централізованому, субординаційному правовому регулюванню, лише іноді дозволяючи координаційне або автономне регулювання (наприклад, статут госпо­дарського товариства може визначати порядок ухвалення рішень ор-

ганами управління товариства, процедуру виплати дівідендів).

Уста­новлений за погодженням сторін порядок реалізації набуває обов’язкового характеру і забезпечується державою.

Серед процесуальних норм права можна виділити:

1) норми, що регламентують процедуру нормотворчості, тобто встановлюють послідовність дій, які необхідно виконати суб’єкту нор­мотворчості для реалізації його нормотворчих повноважень (повнова­жень на встановлення, зміну або скасування нормативно-правових актів);

2) норми, що регламентують процедуру правозастосування, тобто встановлюють послідовність дій, які необхідно виконати суб’єкту правозастосування для ухвалення індивідуально-владного рішення у конкретній справі. Особливе значення серед процесуальних норм даної категорії мають правила, які визначають процедуру судочинства;

3) норми, що регламентують процедуру здійснення інших право­вих форм діяльності (наприклад, інтерпретаційної, контрольно-на­глядової);

4) норми, що визначають процедуру безпосередньої реалізації права, тобто встановлюють послідовність дій, які необхідно виконати суб’єкту для виникнення, зміни, припинення чи підтвердження його прав або обов’язків (наприклад, подібні процедури можуть регламентувати укладення трудового договору, передавання прав на торговельну марку, скликання і проведення загальних зборів акціонерного товариства).

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 3. Матеріальне і процесуальне право:

  1. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  2. 1.2. Кримінальна процесуальна характеристика потерпілого на стадії досудового розслідування
  3. 2.3. Особливості повноважень прокурора у забезпеченні прав і законних інтересів потерпілого
  4. Поняття та правова природа процесуальних норм адміністративного права
  5. 1.3. Процесуальні та матеріально-правові норми адміністративного права та еволюція наукових поглядів на їх зміст
  6. 2.1. Процесуальні норми в адміністративно-забезпечувальних і правозахисних провадженнях
  7. 2.2. Процесуальні норми в адміністративно-юрисдикційних провадженнях
  8. 2.3. Адміністративно-процесуальні норми у сфері надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг та електронні онлайн-сервіси
  9. 3.1. Проблеми застосування адміністративно-процесуальних норм на сучасному етапі та шляхи їх вирішення
  10. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  11. 3.1. Поняття та основні заходи загальносоціального запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності
  12. 1.4. Правова характеристика принципів і процесуальних правовідносин з вирішення трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі
  13. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  14. 3.2. Шляхи реформування трудового законодавства України в сфері захисту трудових прав працівників згідно з міжнародними стандартами
  15. Методологія дослідження інституту адвокатури в процесі реалізації конституційного права на правову допомогу
  16. 2.1 Конституційно-правові засади концепції правової допомоги
  17. Взаємовідносини адвокатури та держави в процесі надання кваліфікованої правової допомоги