<<
>>

§ 2. Класифікація правових систем сучасності

У сучасному світі сформувалася велика кількість різноманітних правових систем. Найбільш поширеними є національні правові сис­теми, які утворені та існують у межах певної держави.

Станом на 2012 р. у світі налічувалося 194 незалежні країни, що міжнародно ви­знані, кожна з яких має власну правову систему. Тісний зв’язок цих правових систем з державністю відображається в їхніх назвах - право­ві системи України, Німеччини та ін.

На політичній мапі світу існують також невизнані або частково визнані держави (Тайвань, Північний Кіпр та ін.). Деякі території можуть бути тимчасово залежними від інших держав або міжнарод­них організацій (території з перехідним правовим режимом). Усі вони також мають власні правові системи, які можна вважати квазінаціо- нальними.

У межах деяких національних правових систем існують субнаціо­нальні правові системи, які мають значну внутрішню автономію (на­приклад, правова система Квебеку в Канаді, Шотландії у Великій Британії). При цьому субнаціональні системи можуть бути побудовані на засадах, притаманних правовим системам іншого типу.

Окремим правовим феноменом є наднаціональні правові системи, дія яких поширюється на декілька країн. До них належать:

- міжнародні правові системи, що поширюють свою дію на по­літичні союзи декількох держав. У їх межах створюються наднаціо­нальні органи, що можуть наділятися повноваженнями нормотворчос- ті, правозастосування, здійснення правосуддя. Такі системи поширю­ють свій вплив на національні правові системи держав-учасниць у ме­жах, що визначаються нормативною базою відповідних союзів (напри­клад, правові системи Європейського Союзу, Ради Європи);

- релігійні правові системи, що поширюють свою дію на певні релігійні громади та їх членів (мусульманське, канонічне, іудейське та індуське право).

Таким чином, на правовій мапі сучасного світу слід розрізняти на­ціональні, квазінаціональні, субнаціональні та наднаціональні правові системи, які взаємодіють між собою й утворюють міжнародний право­порядок.

Значна кількість правових систем, їх неоднорідний характер усклад­нюють їх дослідження, зумовлює необхідність їх об’єднання у відпо­

відні групи (правові сім’ї), які вивчає порівняльне правознавство (компаративістика).

Правова сім’я - це сукупність правових систем, що об’єднані спільністю їх найбільш важливих рис (структура системи права, система джерел права, правова культура і правосвідомість, юридич­на доктрина, юридична техніка та ін.).

Основними правовими сім ’ями сучасного світу є романо-герман- ська, англо-американська, традиційна і релігійна.

Крім того, правові системи можуть бути класифіковані на чисті та мішані (гібридні). Чистими є системи, що побудовані на романо-герман- ському, англо-американському, релігійному або традиційному праві. Мі­шані правові системи об’єднують інститути, що походять з різних право­вих систем. Так, правові системи багатьох країн Азії та Африки побудо­вані на взаємодії інститутів романо-германського, англо-американського, релігійного і традиційного права. До мішаних належать, зокрема, правові системи Філіппін, Японії, Шрі-Ланки, Маврикію, Камеруну.

Слід звернути увагу на існування материнських і дочірніх право­вих систем. Материнськими є ті системи, що утворили основу певної правової сім’ї. Дочірні правові системи побудовано за моделлю інших (материнських) правових систем. Так, материнською є англійська пра­вова система, тоді як правові системи Канади, Австралії, Нової Зелан­дії, що побудовані за моделлю права Англії, належать до дочірніх.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 2. Класифікація правових систем сучасності:

  1. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  2. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  3. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  4. Поняття та правова природа процесуальних норм адміністративного права
  5. 3.1. Проблеми застосування адміністративно-процесуальних норм на сучасному етапі та шляхи їх вирішення
  6. Характеристика систем безперервного навчання прокурорів у зарубіжних країнах.
  7. ВСТУП
  8. 2.1. Правовий аналіз видів трудових спорів, конфліктів та критеріїв їх класифікації
  9. 2.4. Правова характеристика і шляхи превенції трудових спорів з питань припинення трудового договору
  10. 3.1. Правова природа і зміст індивідуальних трудових спорів і конфліктів
  11. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  12. Методологія дослідження інституту адвокатури в процесі реалізації конституційного права на правову допомогу
  13. Конституційне право людини і громадянина на правову допомогу та його реалізація за допомогою інституту адвокатури
  14. Взаємовідносини адвокатури та держави в процесі надання кваліфікованої правової допомоги
  15. Дослідження ісламського деліктного права в теоретико- правовій думці
  16. Критерії класифікації підзаконних актів. Розмежування підзаконних актів і актів делегованої правотворчості