<<
>>

§ 5. Інтерпретаційні акти, їх види

Результати офіційного тлумачення правових актів виражаються в інтерпретаційних (правотлумачних) актах, які забезпечують їх одно­манітне, узгоджене розуміння та ефективну реалізацію.

Інтерпретацій­ні акти є результатом цілеспрямованої інтелектуальної діяльності компетентного органу держави (наприклад, Конституційного Суду

України) чи міжнародної установи (наприклад, Європейського суду з прав людини, Комітету ООН з прав людини) щодо осмислення зна­чення правових норм чи їх індивідуальних приписів.

Інтерпретаційний акт - це правовий акт уповноваженого суб ’екта, який містить роз ’яснення юридичних правил (норм права), що є головною метою його прийняття.

Особливості юридичної природи інтерпретаційних актів дозволя­ють виділити такі їх ознаки-.

1) інтерпретаційні акти розкривають зміст норм права чи інди­відуальних приписів, виражених у відповідному правовому акті. Вони діють в єдності з правовими актами, що стали предметом тлумачення, і мають допоміжний характер;

2) інтерпретаційні акти не встановлюють нових правил поведін­ки, не скасовують і не вносять змін до чинних правових актів. Здій­снюючи свої повноваження, суб’єкти офіційної інтерпретації не під­мінюють законодавця шляхом створення правових норм у процесі тлумачення, в тому числі через усунення прогалин у законодавстві. З цього приводу Конституційний Суд України в Рішенні від 25 березня 1998 р. прямо зазначив, що заповнення прогалин у законах не належить до його повноважень, а є прерогативою Верховної Ради України;

3) інтерпретаційні акти як офіційні документи мають обоє ’язковий або переконливий характер, що зумовлено наявністю у суб’єкта їх прийняття державно-владних повноважень чи визнаної державою юрисдикції. Ці акти містять офіційну, сформульовану чи визнану дер­жавою позицію щодо розуміння змісту відповідних національних або міжнародних правових актів;

4) сфера дії інтеграційних актів збігається зі сферою дії актів, положення яких вони роз’яснюють.

Так, дія нормативних інтерпре­таційних актів у часі визначається, як правило, параметрами дії акта, що підлягає тлумаченню. Оскільки тлумачення не виходить за межі правових норм, а лише розкриває їх значення, то інтерпретаційні акти можуть мати зворотну силу, межі якої визначаються моментом на­брання чинності правовим актом, що підлягає тлумаченню. В інтер- претацІйному акті може прямо вказуватися на необхідність перегляду раніше ухвалених рішень, які не відповідають викладеному в ньому тлумаченню норм права.

Наведені особливості вирізняють інтерпретаційні акти серед інших правових актів, що містять деякі правотлумачні положення. Тлумачен-

ня норм права відбувається переважно в процесі судової та іншої правозастосовної діяльності при вирішенні конкретних справ. Відпо­відно інтерпретаційні положення можуть міститися в різних видах правових актів (наприклад, судових рішеннях, відомчих актах тощо). Так, правозастосовні акти містять як саме юридичне рішення у кон­кретній справі, так і роз’яснення змісту відповідних норм права, що були покладені в його основу. Своє розуміння значення правових норм правозастосовний орган у цьому разі формулює в мотивувальній час­тині акта застосування права. Таке тлумачення набуває обов’язкової значущості для конкретної справи та осіб, яких вона стосується. При цьому воно справляє певний вплив і на правозастосувачів під час роз­гляду та ухвалення рішень з усіх аналогічних юридичних справ, що забезпечує сталість та одноманітність судової практики. Однак інтер- претаційними актами виступають тільки ті акти, основною метою прийняття яких є роз’яснення змісту відповідних правових приписів.

Залежно від видів офіційного тлумачення розрізняють такі види інтерпретаційних актів'.

- за ступенем обов’язковості виділяють обоє язкові та рекоменда­ційні інтерпретаційні акти. Так, обов’язковими інтерпретаційними актами виступають рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України, рекомендацій­ними - роз’яснення вищих спеціалізованих судів, загальні коментарі Комітету ООН з прав людини та ін.;

- за предметом тлумачення виокремлюють інтерпретаційні акти, що містять тлумачення норм права, викладених у нормативно-правових актах, інших джерелах права, та інтерпретаційні акти, предметом тлумачення яких виступають індивідуальні правові акти (рішення суду, правочини, заповіти тощо).

Так, ухвала про роз’яснення рішення суду, постановлена в порядку ст. 221 ЦПК України, виступає самостійним актом офіційного індивідуального тлумачення, на який може бути по­дано скаргу окремо від рішення суду (ст. 293 ЦПК України);

- за колом осіб і конкретних ситуацій, на які поширюється дія ін­терпретаційних актів, розрізняють акти абстрактного та акти казу­ального тлумачення. До перших належать акти Конституційного Суду України, вищих спеціалізованих судів та ін. Акти казуального тлума­чення ухвалюються з метою надання роз’яснень щодо змісту норми права у контексті конкретної справи. Такі акти можуть ухвалюватися уповноваженими органами, до яких звертаються особи за роз’ясненням

тих чи інших положень законодавства, що підлягають застосуванню в конкретному випадку (наприклад, відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування, тобто податкові консультації);

- за обсягом і характером нормотворчих повноважень органу ви­діляють акти автентичного тлумачення (видані автором правового акта, що тлумачиться), і легальні акти, або акти делегованого тлума­чення (акти, ухвалені суб’єктом, який має спеціальне повноваження на надання тлумачення правових норм, що видані іншими органами).

Інтерпретаційні акти класифікують також за іншими підставами: за суб ’єктами тлумачення (акти різних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також акти міжнародних установ); за видами правових актів, які тлумачаться (акти тлумачення нормативно-правових актів та акти тлумачення ін­дивідуально-правових актів); за видом документа (постанови, рішен­ня, ухвали, роз’яснення, висновки та ін.); за галузями права (консти­туційно-правові, кримінально-правові, цивільно-правові та ін.).

ммммм Контрольні запитання

1. Поясніть, чим обумовлена необхідність тлумачення правових актів.

2. У чому полягають особливості статичного і динамічного підходів до тлумачення правових актів?

3. Охарактеризуйте історичний і телеологічний способи тлу­мачення правових актів.

4. У чому полягає відмінність між офіційним і неофіційним тлумаченням?

5. Охарактеризуйте особливості офіційного тлумачення кон­ституції.

6. Назвіть види інтерпретаційних актів і наведіть їх приклади.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 5. Інтерпретаційні акти, їх види:

  1. 2.2. Об’єктивна сторона злочину «фіктивне підприємництво»
  2. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  3. 2.1. Актуальні проблеми здійснення державного контролю у сільському господарстві
  4. 2.3. Адміністративні акти, які приймаються при здійсненні внутрішньоорганізаційної діяльності органами прокуратури
  5. Список використаних джерел:
  6. 1.3 Соціальна обґрунтованість кримінальної відповідальності за незаконну міграцію
  7. Особливості суду присяжних в Україні: його надбання і недоліки.
  8. §3. Правовое пространство как форма социальной реальности