<<
>>

§ 3. Форма державного устрою

Форма державного устрою - це елемент форми держави, який характеризує спосіб її територіального поділу, а також розподіл повноважень між центральними та місцевими органами влади.

Виділяють дві форми державного устрою: унітарну та федеративну.

Унітарна держава (від лат. unus -один) - це єдина держава, те­риторія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці.

Унітарними державами є Україна, Франція, Швеція, Польща, Ве­лика Британія та ін., яким притаманні такі ознаки.

1. Адміністративно-територіальні одиниці, що входять до складу такої держави, не мають суверенних прав.

2. Єдина система органів державної влади, яку побудовано на за­садах ієрархічної підпорядкованості місцевих органів центральним.

3. Єдина для всієї держави конституція та система законодавства.

4. Єдина судова система.

Залежно від розподілу повноважень між центральними та місце­вими органами влади, а також між державною владою та місцевим самоврядуванням виділяють централізовані, відносно децентралізо­вані та децентралізовані унітарні держави.

Унітарні держави можуть бути прості (їх територія складається тіль­ки з адміністративно-територіальних одиниць) та складні (вони мають

у своєму складі певні форми автономії). Такі автономні утворення існують в Іспанії, Україні, Великій Британії. У складі України - це Автономна Республіка Крим, яка є адміністративно-територіальною автономією.

Федеративна держава (від πaτ.feudus — союз) - це союзна держа­ва, до складу якої входять державні утворення (суб’єкти федерації).

Ознаками федеративної держави є такі.

1. Об’єднання суб’єктів федерації, які мають певну політичну само­стійність.

2. Розмежування повноважень між федерацією та суб’єктами федерації.

3. Дворівнева система органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади: федеральні органи та органи суб’єктів федерації.

4.

Дворівнева система законодавства: федеральне законодавство та законодавство суб’єктів федерації.

5. Двопалатний парламент (бікамералізм), в якому одна з палат представляє суб’єктів федерації, що дозволяє враховувати їх інтереси при ухваленні загальнодержавних рішень.

Федеративні держави класифікуються за різними критеріями.

1. За способом утворення федерації:

а) договірні -створюються на підставі договору між суб’єктами про створення федеративної держави (наприклад, США, Німеччина);

б) союзні - утворені на основі трансформації унітарних держав (Бельгія, Канада).

2. За способом утворення суб’єктів:

а) територіальні - суб’єкти федерації утворюються за територі­альним принципом (наприклад, США, Мексика, Бразилія);

б) національні - суб’єкти утворюються за етнічною ознакою (СРСР, Чехословаччина, Югославія);

в) змішані -поділ здійснюється як за територіальними, так і за етнічними ознаками. Такі федерації називаються національно-терито­ріальними (наприклад, Російська Федерація).

3. За правовим статусом суб ’єктів федерації:

а) симетричні - усі суб’єкти федерації мають однаковий політико- правовий статус (США, Німеччина, Російська Федерація);

б) асиметричні -суб’єкти мають різний політико-правовий статус (Індія, Швейцарія).

Іноді держави об’єднуються в конфедерацію, тобто союз суверен­них держав, створений для досягнення певних цілей і спільного здій-

снення деяких напрямів державної діяльності при збереженні в інших питаннях самостійності.

Конфедерація є тимчасовим союзом, який або перетворюється на федерацію, або припиняється після досягнення цілей його створення. У минулому конфедераціями були США, Швейцарія та ін. Остання зберегла назву Швейцарська Конфедерація, хоча у XIX ст. перетвори­лася на федерацію.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 3. Форма державного устрою:

  1. Стаття 15-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин
  2. Стаття 186-1. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
  3. Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру
  4. Стаття 28-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства
  5. ВСТУП
  6. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  7. Зарубіжний досвід регламентації та застосування кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво
  8. 1.1. Правовий захист особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення
  9. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  10. Принципи реалізації державної виконавчої влади у галузі сільського господарства
  11. 2.2. Система суб’єктів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві України
  12. Адміністративно-юрисдикційні повноваження державних сільськогосподарських інспекцій
  13. 3.2. Адміністративні санкції за проступки у галузі сільського господарства
  14. 1.2. Система адміністративних актів органів публічної адміністрації та місце в ній адміністративних актів органів прокуратури
  15. 1.2. Правові основи організації та діяльності військової прокуратури