<<
>>

§ 6. Дія нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб

Дія нормативно-правового акта у просторі - це здатність нор­мативно-правового акта створювати юридичні наслідки на певній території.

Виокремлюють три принципи дії нормативних актів у просторі: територіальний, екстратериторіальний та екстериторіальний.

Територіальний принцип є основним принципом дії нормативно- правового акта у просторі. Дія акта в межах території відповідної держави пов’язана з концепцією державного суверенітету й обумовле­на територіальним верховенством державної влади. Держава може встановлювати права та обов’язки для осіб, які перебувають на її те­риторії, а також визначати юридичний статус суб’єктів права і майна.

Державною територією визнається частина земної кулі, на яку поширюється політичне та юридичне верховенство (суверенітет) цієї держави. Межі території визначаються державним кордоном, а сама державна територія охоплює сушу, внутрішні води, територіальне море, надра і повітряний простір.

Естратериторіальний принцип означає, то дія нормативно-пра­вових актів певної держави не обмежується її територією, а виходить за її кордони. Так, екстратериторіальну дію мають нормативно-право­ві акти приватного права, які регулюють відносини з іноземним елементом. Іноземний елемент має місце в разі, коли у відносинах беруть участь фізичні особи - іноземці та іноземні юридичні особи, або об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави, або юридичний факт виник на території іноземної держави. Вибір за­конів певної держави, що підлягають застосуванню до таких відносин, визначається згідно з колізійними нормами (нормами Закону «Про міжнародне приватне право», інших законів і міжнародних договорів України). За загальним правилом учасники приватноправових відносин мають автономію волі, тобто можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до їх відносин.

Вихід за межі національних кордонів нормативно-правових актів публічного права розглядається як виняток, що забезпечує реалізацію суверенних прав та інтересів держави поза її територією.

Зазвичай ці випадки врегульовано нормами міжнародного публічного права.

Такі акти можуть діяти на:

1) територіях з міжнародним режимом (наприклад, у відкритому морі, міжнародному повітряному просторі, космічному просторі, Ан­тарктиці);

2) територіях зі змішаним режимом (наприклад, у виключній економічній зоні, на континентальному шельфі);

3) території інших держав (йдеться, наприклад, про дію криміналь­ного законодавства, законодавства про вибори, експортний контроль).

Екстериторіальний принцип означає, що дія нормативних актів певної держави не поширюється на частину її території. Така ситуація має місце при спеціальному обмеженні суверенних прав держави на визначених територіях у силу її зобов’язань за міжнародним публічним правом (наприклад, на території посольств іноземних держав, інозем­них військових баз), а також у разі військової окупації.

Крім того, деякі нормативно-правові акти діють на певній части­ні території держави через причини, не пов’язані з міжнародним публічним і приватним правом.

У цьому разі внутрішньодержавне право враховує:

1) територіальний масштаб діяльності суб’єкта нормотворчос- ті. Нормативно-правові акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування діють у межах відповідної адміні­стративно-територіальної одиниці. Наприклад, Закон України «Про місцеві державні адміністрації» передбачає, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Згідно із Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» акти місцевої ради, сільсько­го, селищного, міського голови є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасо­во проживають на відповідній території;

2) локалізацію мети акта, прийнятого центральними органами державної влади. Так, обмежену сферу дії мають нормативно-правові

акти, які визначають спеціальний правовий статус певної території (наприклад, закони «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», «Про статус гірських населених пунктів в Україні»), а також акти, які встановлюють правила щодо проведення експерименту на території певної області чи районів (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 22 ве­ресня 2010 р.

№ 866 «Про проведення у Волинській області експери­менту з надання громадянам пільг у грошовій формі з оплати електро­енергії»).

Дія нормативно-правового акта за колом осіб - це здатність акта створювати юридичні наслідки для тих чи інших суб 'єктів права.

Цей параметр дії нормативно-правових актів визначається зважа­ючи на принципи територіальної та персональної юрисдикції.

Принцип територіальної юрисдикції обумовлений територіаль­ним верховенством певної держави й означає, що за загальним прави­лом нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на її території (громадян, іноземців та осіб без громадянства). Лише у деяких випадках певні особи, які перебувають на державній терито­рії, можуть користуватися повним чи частковим імунітетом і не під­падати під дію нормативно-правових актів даної держави (наприклад, члени дипломатичного персоналу).

Принцип персональної юрисдикції зумовлений тим, що особа, яка перебуває за межами території держави, має відношення до реалізації істотних суверенних прав та інтересів цієї держави. Такий принцип може мати декілька варіантів, зокрема:

- захисний принцип, який дозволяє державі покладати відповідаль­ність на іноземців та іноземних юридичних осіб, що перебувають за кордоном, якщо їх дії посягають на фундаментальні інтереси цієї держави (наприклад, забруднюють довкілля, порушують законодавство про захист економічної конкуренції);

- активний персональний принцип, який поширює дію нормативно- правових актів держави на власних громадян, що перебувають за кордоном, а також регулює операції вітчизняних юридичних осіб за кордоном;

- пасивний персональний принцип, який припускає здійснення юрисдикції над діями осіб, що мають місце поза межами державної території, коли вони завдають шкоди громадянам даної держави (на­приклад, КК України передбачає, що іноземці або особи без громадян-

ства, які не проживають постійно в Україні та вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності, якщо вони вчинили тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян Укра­їни або інтересів України);

- принцип універсальності, який дозволяє державам здійснювати юрисдикцію над злочинами проти людства і людяності (наприклад, за геноцид, порушення основних прав людини, включаючи рабство і ра­сову дискримінацію, військові злочини, піратство).

Крім того, ті чи інші нормативно-правові акти можуть поширюва­тися тільки на певну категорію осіб (спеціальнихсуб’єктів) унаслідок диференціації правового регулювання. Такий спеціальний характер можуть мати як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти, які визначають правовий статус окремих категорій громадян (наприклад, правовий статус військовослужбовців, ветеранів війни, державних службовців, суддів, народних депутатів і депутатів місцевих рад, іно­земців, біженців, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Обмежене коло адресатів мають також відомчі нормативно-право­ві акти'. їх дія поширюється лише на співробітників цього відомства, а також на підприємства, установи та організації, що входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Контрольні запитання

1. Визначіть основні ознаки нормативно-правового акта.

2. Назвіть особливості закону і кодексу як нормативно-право­вих актів.

3. Які види законів і підзаконних нормативно-правових актів приймаються в Україні?

4. Назвіть основні показники, що визначають дію нормативно- правових актів у часі.

5. Назвіть основні принципи дії нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 6. Дія нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб:

  1. ВСТУП
  2. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  3. Суб’єкт злочину «фіктивне підприємництво»
  4. 3.1. Застосування міжнародних правових актів при реалізації прав і законних інтересів потерпілого
  5. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  6. 2.2. Система суб’єктів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві України
  7. 4.3. Забезпечення договірної свободи сторін у процесі надання адміністративних послуг у сільському господарстві
  8. Поняття та правова природа процесуальних норм адміністративного права
  9. 1.2. Система і особливості процесуальних норм та їх роль і місце в адміністративному праві
  10. 2.3. Адміністративно-процесуальні норми у сфері надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг та електронні онлайн-сервіси
  11. 3.2. Проблеми та перспективи розвитку нормативно-правового забезпечення, в контексті надання адміністративних послуг через електронні онлайн-сервіси
  12. ВИСНОВКИ
  13. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  14. 2.1. Види адміністративних актів органів прокуратури: стан та перспективи групування
  15. 2.2. Структура єдиної системи підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників.
  16. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України