<<
>>

§ 2. Державний апарат. Органи державної влади та державна служба

Державний апарат - це розгалужена система органів, наділених повноваженнями безпосередньо здійснювати державну владу та управляти різними сферами суспільного життя від імені держави.

Державний апарат розглядається як головний важіль владно-управ­лінського впливу держави на суспільство. Він є частиною механізму держави і включає лише органи державної влади.

Характерними ознаками державного апарату є такі.

1. Він є основним інститутом держави, представником державної влади у відносинах із населенням.

2. Він уповноважений державою на здійснення управлінської ді­яльності від її імені.

3. Його первинним елементом є орган державної влади.

4. Він є системою органів державної влади, що утворюють ланки як за функціональним критерієм (гілки державної влади), так і за ієрархічними ознаками (центральні та місцеві органи державної влади).

5. Він формується і функціонує на основі певних принципів орга­нізації і діяльності.

6. У державному апараті працюють на постійній основі професій­но підготовлені кадри - державні службовці.

7. Державний апарат функціонує на підставі, у межах і в порядку, установлених законодавством, тобто в певних правових формах.

Орган державної влади - це структурно відокремлене, відносно самостійне утворення, яке являє собою систему посад та відповідних державно-владних повноважень, необхідних для виконання певних функцій держави.

Орган державної влади наділяється компетенцією, тобто визна­ченим законодавством обсягом повноважень та обов’язків щодо ви­конання його функцій.

Компетенція державного органу визначається конституцією або певним актом законодавства, зумовлюється функціями, для виконання яких створено цей орган, а також його місцем у системі державного апарату. Органи державної влади не можуть ухилятися від реалізації своєї компетенції, але водночас не мають права виходити за її межі.

При цьому державно-владне повноваження, особливість юридичної природи якого полягає у тому, що воно є своєрідним «владним» правом, спрямованим на виконання покладеного за посадою обов’язку, має бути конкретним за змістом і законодавчо обмеженим за обсягом.

Залежно від способу легітимації органи державної влади поділя­ються на органи первинної та вторинної легітимації. Органи первинної легітимації створюються шляхом безпосереднього волевиявлення народу як єдиного джерела державної влади. Таким органом є парла­мент; ним може бути президент, якщо його обирає безпосередньо на­род. Органи вторинної легітимації утворюються іншими органами державної влади. Наприклад, Верховна Рада України призначає Голо­ву та членів Рахункової палати України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Президент України призначає Прем’єр- міністра України, членів Кабінету Міністрів, керівників інших цен-

тральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до принципу поділу влади органи державної влади поді­ляються на органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Органом законодавчої влади виступає парламент, виконавча влада здій­снюється урядом. Судам належить виключне право на відправлення правосуддя. Функції глави держави в республіці здійснює президент, а в монархіях - монарх (король, емір тощо). У деяких країнах (Франція) на президента як главу держави конституцією покладаються арбітражні повноваження щодо узгодження діяльності різних гілок влади.

За територією, на яку поширюються повноваження державних органів, їх поділяють на центральні та місцеві. В Україні, наприклад, до центральних державних органів належать ті, повноваження яких поширюються на всю її територію, - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та ін. Місцевими державними органами є місцеві державні адміністрації, місцеві суди та ін. За умов федеративного устрою (Російська Федерація) органи державної влади поділяються на федеральні органи та органи суб’єктів федерації.

Залежно від способу утворення органи державної влади класифі­кують на виборні, призначувані та успадковані. Типовим прикладом виборного органу є парламент, призначуваного - уряд, успадкованого - монарх.

Залежно від особового складу державні органи поділяються на одноособові та колегіальні. Одноособовими державними органами є президент, омбудсмен, а колегіальними - парламент, уряд.

Для забезпечення функціонування державних органів має бути налагоджена державна служба - професійна діяльність осіб, які обій­мають посади в органах державної влади, установах і на підприєм­ствах щодо практичного виконання їх функцій.

Державна служба поділяється на воєнізовану та цивільну. Воєнізо­вана служба має низку особливостей, зумовлених тим, що вона здій­снюється зі «зброєю в руках» (сувора ієрархія, спеціальні вимоги до осіб, додаткові пільги та обмеження). Цивільна державна служба включає службу в органах державної влади, а також реалізацію функ­цій в інших державних організаціях — установах та підприємствах.

Кадровий підхід до організації державної служби означає, що посади в органах державної влади можуть обіймати особи, які мають певний рівень освіти, відповідають кваліфікаційним вимогам, що передбачає

певну систему навчання, підготовки, підвищення кваліфікації та атестації. Проходження служби здійснюється відповідно до категорійності посад, присвоєних державним службовцям рангів, класних чинів, звань.

Відповідно державний службовець - це особа, яка обіймає посади в органах державної влади та інших державних організаціях щодо практичного виконання їх функцій та одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету.

За характером повноважень державних службовців виділяють осіб, які мають публічно-правовий статус (посадові особи), та держав­них службовців, які його не мають. Надання публічно-правового ста­тусу посадовим особам безпосередньо пов’язано з реалізацією ними прерогатив державної влади, державно-владних повноважень, визна­чених законодавством. По-перше, посадова особа уповноважена дер­жавою виконувати управлінські функції. По-друге, вона виступає як представник державної влади. По-третє, ця особа наділена державно- владними повноваженнями. По-четверте, посадова особа має право ухвалювати юридично обов’язкові для інших осіб рішення.

Таким чином, посадова особа державного апарату - це державний службовець, який наділений публічно-правовим статусом, здійснює державно-владні повноваження, ухвалює обоє 'язкові для інших осіб рішення.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 2. Державний апарат. Органи державної влади та державна служба:

  1. Стаття 12. Склад сектору безпеки і оборони
  2. Стаття 18. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту
  3. Стаття 55. Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки
  4. Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення
  5. 2.2. Функціональний розподіл обов’язків між суддями та іншими працівниками суду
  6. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  7. 2.2. Система суб’єктів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві України
  8. 3.1. Поняття та основні заходи загальносоціального запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності
  9. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності
  10. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  11. 2.2. Функціональний розподіл обов’язків між суддями та іншими працівниками суду
  12. 2.3. Трудові спори і конфлікти з питань опати праці: особливості змісту і регулювання за умов становлення ринкової економіки
  13. 1.1. Форми захисту трудових прав працівників
  14. 3.1. Міжнародно-правові форми захисту трудових прав працівників
  15. Правовий захист присяжного під час його діяльності по відправленню правосуддя.
  16. 3.4. Правова охорона (забезпечення нерозголошення) державної та службової таємниць у сфері кримінального судочинства
  17. Список використаних джерел
  18. Функції та завдання правоохоронної діяльності