<<
>>

§ 4. Держава і політичні партії в політичній системі суспільства

Елементами політичної системи є держава і політичні партії, на основі взаємодії яких формується той чи інший тип політичної системи.

Прообрази сучасних політичних партій вперше з’явилися ще за античних часів - у Давній Греції та Давньому Римі.

Поява політичних партій тісно пов’язана з певною політичною організацією суспільства.

Так, афінська демократія дає приклад участі населення в управлінні державними справами. У Середні віки політичні партії замінили інші політичні організації: таємні співтовариства, клієнтели тощо, котрі, як правило, діяли нелегально і прагнули захоплення влади силовими методами. Найчастіше ці організації називали збірною назвою -- «пар­тії», або «фракції».

Остаточне визнання політичних партій розпочалося лише після буржуазних революцій разом зі становленням громадянського суспіль­ства, демократизацією політичної системи, визнанням народу джере­лом влади, запровадженням представницької системи правління. З того часу партії стають невід’ємним елементом демократичної орга­нізації політичної системи, відіграючи важливу роль в її підтриманні.

Партія, як і будь-яке громадське об’єднання, має бути заснована на таких універсальних принципах, як недержавний некомерційний ха­рактер, добровільність, самоврядування, гласність, законність, реалі­зація та захист особистих прав і свобод членів. Проте на відміну від інших громадських об’єднань політичні партії мають політичні цілі.

Політичні партії виконують специфічні, притаманні тільки їм по­літичні функції (основні напрями діяльності, зумовлені їх цілями і завданнями):

- виявлення та акумуляція інтересів якомога більшої кількості громадян, формулювання цих інтересів у чіткі вимоги і програмні по­ложення;

- представництво інтересів певних соціальних груп. У сучасній державі вплив окремих індивідів на політичний курс справляється на­самперед через політичні партії;

- розроблення напрямів політичного курсу розвитку країни.

На засадах інтересів соціальних груп, які її підтримують, партія розробляє програму внутрішньої і зовнішньої політики, яку вона здійснюватиме в разі приходу до влади;

- участь у виборах. Партія виступає основним суб’єктом виборчо­го процесу, пропонуючи на виборах свою політичну програму і своїх кандидатів;

- участь у здійсненні влади. Партія - переможець виборів формує органи державної влади, які, використовуючи державно-владні повно­важення, реалізують політичну програму партії;

- контроль за здійсненням державної влади з метою недопущення зловживань з боку державних органів. Цю функцію виконують перед­усім опозиційні партії;

• ■ідеологічну функцію, яка включає формування громадської думки, забезпечення громадян інформацією про можливі варіанти розвитку країни, певні партії, їх програми та кандидатів;

комунікативну функцію і функцію розв 'язання конфліктів полі­тичним шляхом. Комунікативна функція полягає в тому, що партії є засобом постійного зв’язку громадян з владою. Політичні партії віді­грають важливу роль у розв’язанні соціальних конфліктів мирним шляхом. З одного боку, можливість прийти до влади через вибори сприяє зникненню таких форм конфліктів, як повстання, насильниць­ке захоплення влади та ін., а з іншого - конкурентна партійна система пом’якшує незадоволення громадян політичною системою в цілому, спрямовуючи його на конкретних суб’єктів;

- підготування кадрів для політичної діяльності. Ця функція слу­гує цілеспрямованому відбору осіб, які поділяють погляди партії та мають найкращі здібності до управління суспільними процесами. Її реалізація дозволяє формувати циркуляцію еліт і не допустити моно­полізацію влади певною групою.

Отже, політична партія - це специфічна інституція громадян­ського суспільства, суб 'єкт політичної системи, покликаний визна­чати політичні шляхи і напрями розвитку країни, реалізовувати їх через вибори до представницьких органів влади та діяльність в їх складі, здійснювати контроль за владою.

Правова інституціоналізація політичних партій виявляється у двох формах - визначенні їх конституційного статусу та законодавчій регламентації їх створення та діяльності.

Конституційний статус політичних партій визначено ст.

36 Кон­ституції України, яка закріплює право громадян на об’єднання в полі­тичні партії: «Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».

На конституційному рівні зафіксовано також основні завдання партій: «Політичні партії в Україні сприяють формуванню і виражен­ню політичної волі громадян, беруть участь у виборах».

Конституція забороняє утворення і діяльність політичних партій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності

України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, пору­шення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її без­пеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, на­сильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.

Законодавча регламентація створення і діяльності політичних партій розвиває їх конституційний статус і включає: а) поняття полі­тичних партій, визначення їх місця і ролі в політичній системі;

б) умови і порядок їх утворення, припинення діяльності; в) вимоги до ідеології і програмних положень; г) вимоги до структури і порядку діяльності; г) вимоги до фінансово-економічної бази; д) відносини з державною владою та місцевим самоврядуванням.

Особливостями правового регулювання створення і діяльності по­літичних партій є такі.

1. Гарантії діяльності політичних партій (рівність партій перед законом і заборона втручання з боку органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і вну­трішню діяльність політичних партій та ін.).

2. Спеціальні умови створення політичної партії (кількість при­хильників, реєстрація в Міністерстві юстиції України та ін.).

3. Особливості членства в політичних партіях (членами партій можуть бути тільки громадяни України, яким виповнилося 18 років; членство заборонено суддям, працівникам прокуратури та органів внутрішніх справ, співробітникам СБУ, військовослужбовцям, праців­никам органів державної податкової служби і державної кримінально- виконавчої служби).

4. Права політичної партії'.

- вільно провадити свою діяльність;

- брати участь у виборах;

- свобода опозиційної діяльності, в тому числі можливість викла­дати публічно та обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати й обгрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, вносити пропозиції, обов’язкові для розгляду, та ін.).

5. Політичні партії мають певні обмеження у своїй діяльності (обмеження щодо змісту програмних цілей або дій, заборона мати воєнізовані формування).

6. Особливості заборони політичних партій (діяльність політичної партії може бути заборонена тільки за рішенням суду).

7. Особливості фінансування діяльності політичних партій. По­літичні партії є неприбутковими організаціями. Не допускається фі­нансування політичних партій: а) органами державної влади та орга­нами місцевого самоврядування; б) державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями; в) іноземними держава­ми та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями; г) благодійними і релігійними об’єднаннями та організаціями; ґ) ано­німними особами або під псевдонімом.

Контрольні запитання

1. Як історично формувалася концепція громадянського сус­пільства?

2. Сформулюйте поняття та ознаки громадянського суспільства.

3. Які організації входять до структури громадянського суспіль­ства?

4. Поясніть відмінності між широким і вузьким розумінням політичної системи.

5. Визначіть поняття політичної партії та охарактеризуйте її функції.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 4. Держава і політичні партії в політичній системі суспільства:

  1. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  2. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  3. 1.1. Прокуратура в системі поділу влади
  4. Джерела дослідження підвищення кваліфікації та становлення системи підвищення кваліфікації прокурорів.
  5. Характеристика систем безперервного навчання прокурорів у зарубіжних країнах.
  6. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  7. Соціальні стандарти професійної діяльності і поведінки суддів
  8. 1.2.2. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів.
  9. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  10. 4.1. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права і сторона колективних трудових спорів і конфліктів
  11. Незалежність адвокатури як основна гарантія її діяльності
  12. Особливості суду присяжних в Україні: його надбання і недоліки.