<<
>>

§ 4. Демократія і самоврядування

Демократія нерозривно пов’язана з таким близьким за змістом явищем, як самоврядування. Повноцінне функціонування інститутів самоврядування має важливе значення для формування здатності сус­пільства контролювати державну владу, гарантувати її реалізацію в інтересах громадян.

Самоврядування як одна із форм соціального управління має три­валу історію. Вже у первісному суспільстві, коли держави ще не іс­нувало, індивіди особисто брали участь у спільному вирішенні загаль­них справ, здійснюючи в такий спосіб первісне самоврядування (що іноді іменується «первісною демократією»). У процесі розвитку сус­пільства самоврядування залишалося неодмінним супутником людської цивілізації. Яскравим прикладом цього є врядування європейських міст у XIII-XVIII ст. на основі Магдебурзького права, за якого мешканці

міст одержували можливість створювати виборні органи влади і само­стійно вирішувати питання власного життя.

Одним із найбільш типових прикладів самоврядування в сучасній державі є місцеве самоврядування, яке гарантується ст. 7 Конституції України. Як зазначено в Європейській хартії місцевого самоврядуван­ня, місцеве самоврядування це право та спроможність органів міс­цевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосу­ванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи.

У процесі такої діяльності мешканці територіальної громади та органи, що представляють їх інтереси, самостійно вирішують питання управління комунальною власністю, затвердження місцевих бюджетів, стягнення місцевих податків і зборів, а також широке коло інших пи­тань місцевого значення (ремонт місцевих доріг, облаштування тери­торії та зон відпочинку, підтримання інфраструктури населених пунк­тів та ін.).

Самоврядна природа такої діяльності виявляється у тому, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи організа­ційно не підпорядковуються державним органам, не входять до систе­ми органів державної влади.

Досить часто індивіди намагаються реалізувати власні цілі та інтере­си шляхом створення різноманітних громадських об 'єднань або вступу до них. В Україні право громадян вільно об’єднуватися у громадські організації для задоволення своїх економічних, соціальних, культурних та інших інтересів гарантовано ст. 36 Конституції. Це можуть бути асоціації, фонди, спілки, різні громадські рухи, творчі, професійні об’єднання тощо. Спільним для громадських об’єднань є те, що всі вони функціонують на самоврядних засадах.

Водночас самоврядування не є абсолютним, його межі визначають­ся законом.

Отже, самоврядування - це форма соціального управління, спро­можність певного соціального об’єднання самостійно ухвалювати і виконувати рішення з питань власної діяльності на засадах органі­заційної, юридичної та фінансової автономії.

Типовими ознаками самоврядування є: а) приналежність влади соціальному об’єднанню; б) здійснення влади членами об’єднання

безпосередньо або через виборні органи; в) регулювання за допомогою самостійно створених норм; г) спільне вирішення загальних справ, забезпечення спільних інтересів тощо.

Зв ’язок самоврядування з демократією полягає в такому.

По-перше, функціонування самоврядування є неодмінною ознакою демократичної країни. Саме в демократичній державі гарантується місцеве самоврядування, і населення може безпосередньо впливати на вирішення питань місцевого значення, вільно вступати до різних само­врядних об’єднань, брати участь в їх діяльності.

По-друге, інститути самоврядування здатні виступати ефективним механізмом протидії узурпації влади в державі, адже завдяки їм роз­вивається активність громадян, руйнуються стереотипи на кшталт того, що нібито від людини «нічого не залежить».

По-третє, демократія і самоврядування будуються на однакових засадах, зокрема таких, як свобода, рівність, гласність, вирішення питань більшістю з урахуванням інтересів меншості.

Поряд із спільними рисами демократія і самоврядування мають певні відмінності.

По-перше, демократія характеризує форму держави, котру визна­чають як демократичну або недемократичну, тоді як самоврядування є характеристикою недержавних інститутів — місцевого самоврядуван­ня, громадських об’єднань тощо.

По-друге, демократія традиційно розуміється як політичний фе­номен, оскільки вона пов’язана з боротьбою політичних сил, соціаль­них груп за державну владу. Самоврядування може бути пов’язане також із реалізацією спільних неполітичних інтересів.

Контрольні запитання

1. У чому полягає цінність демократії?

2. На яких принципах засновується демократична держава?

3. Розкрийте взаємозв’язок демократичної і правової держав­ності.

4. Охарактеризуйте форми демократії.

5. Розкрийте зв’язок між самоврядуванням і демократією.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 4. Демократія і самоврядування:

  1. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  2. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  3. 1.1. Правовий захист особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення
  4. ВСТУП
  5. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  6. Принципи реалізації державної виконавчої влади у галузі сільського господарства
  7. Висновки до розділу 1
  8. ВИСНОВКИ
  9. 3.3. Практичні та адміністративно-процесуальні законодавчі аспекти зарубіжного досвіду у сфері розвитку електронного урядування та його використання в Україні
  10. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  11. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  12. 1.1. Форми захисту трудових прав працівників
  13. 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників