<<
>>

§ 1. Демократична держава та її цінність

Демократична держава - це держава, заснована на здійсненні народовладдя шляхом забезпечення прав громадян, їх рівної участі у формуванні державної влади і контролі за її діяльністю.

Демократична теорія і практика, пов’язані з ідеями свободи та рівності, є видатними досягненнями людської цивілізації. Зароджена в Давніх Афінах як влада відносно невеликої групи вільних громадян, демократія в процесі свого тисячолітнього розвитку розширила власну соціальну базу, тобто коло осіб, на яких спирається та в інтересах яких здійснює владу держава. Міста-держави часів Середньовіччя і Відро­дження, традиції козацької України є прикладами демократичної прак­тики, що постійно вдосконалювалася. Доба буржуазних революцій започаткувала процес подолання юридичної нерівності й розширення політичної та економічної свободи особистості. Відбулася зміна уяв­лень про співвідношення суспільства і держави - народ перестав сприйматися як пасивне населення, що підкорене державі, натомість він почав виступати повновладним сувереном. Сама ж держава в таких умовах перетворюється на демократичну організацію влади вільних і рівних індивідів.

Сучасний етап людського розвитку унеможливлює лише безпосе­реднє здійснення влади народом, що зумовлює необхідність її делегу­вання державі. Отже, в умовах демократії держава перетворюється на представницьку форму виявлення й організації волі та інтересів на­роду. Саме тому теорія держави і права досліджує демократію насам­перед як тип державного режиму - демократичну державу.

Демократія нерозривно пов’язана із правовою соціальною держав­ністю. Невипадково Венеціанська комісія зазначає, що разом із права-

ми людини і верховенством права демократія є опорою європейського конституційного ладу. Відповідно й Конституція України у ст. 1 за­кріплює ці характеристики: Україна є демократична, соціальна, право­ва держава.

Справжнє народовладдя можливе лише в умовах утвер­дження принципу верховенства права, заснованого на ідеалах справед­ливості, реального забезпечення прав людини, коли свобода одного є умовою свободи всіх. У свою чергу лише тоді, коли воля народу є основою формування і здійснення державної влади, можлива демо­кратична легітимація права.

Спільним соціальним грунтом демократичної і правової держав­ності виступає громадянське суспільство. Його активність багато в чому зумовлює справжність, а не декларативність демократичної форми держави.

Демократію можна розглядати також як суспільну цінність, що виявляється у трьох аспектах:

1) історична цінність демократії полягає в тому, що в процесі еволюції людської цивілізації кожен наступний історичний тип демо­кратичної державності (від Античності до сьогодення) розширював межі свободи особи, її участі в управлінні державними справами;

2) власна цінність демократії характеризується тим, що вона є вті­ленням багатовікової мрії людства про справедливе поєднання рівності та свободи в політичній сфері, народного суверенітету;

3) інструментальна цінність демократії полягає в тому, що вона виступає ефективним засобом організації державної влади, виявлення і втілення волі народу, сприяє гарантуванню прав людини, впроваджен­ню в суспільну практику принципу верховенства права.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 1. Демократична держава та її цінність:

  1. Стаття 25. Мета, принципи і види планування у сферах національної безпеки і оборони
  2. Список використаних джерел:
  3. Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво: врахування факторів криміналізації та відповідність її принципам
  4. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  5. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  6. Принципи реалізації державної виконавчої влади у галузі сільського господарства
  7. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  8. 1.3. Поняття та сутність адміністративних актів органів прокуратури
  9. СПИСОК використаної ЛіТЕРАТУРи
  10. Список використаних джерел:
  11. 4.4. Шляхи вдосконалення правового регулювання страйку в Україні
  12. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  13. 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників
  14. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  15. Роль та місце інституту адвокатури в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина
  16. Незалежність адвокатури як основна гарантія її діяльності
  17. Взаємовідносини адвокатури та держави в процесі надання кваліфікованої правової допомоги
  18. 1.1. Гласність кримінального судочинства як політико-правове явище та її предмет
  19. 2.1. Санкція, право, обов’язок та юридична відповідальність: аспекти співвідношення
  20. 3.3. Ефективність правоохоронної діяльності