ВИСНОВКИ

У дисертації представлено вирішення наукового завдання, яке полягає у комплексному загальнотеоретичному аналізові історії формування та основних тенденцій розвитку ісламського деліктного права.

1. Дослідженню ісламського деліктного права у сучасній юридичній літературі присвячено чимало публікацій. Однак, значна частина цих робіт не розкриває належною мірою важливі юридичні особливості ісламського деліктного права. Характеризуючи сучасну юридичну літературу у сфері ісламського деліктного права, слід назвати її недоліки:

має переважно описовий характер;

характеризується методологічною незрілістю;

присвячена переважно аналізові законодавства, тоді як інші складові права (кримінально-правова доктрина, правозастосовна практика, судова практика тощо) залишаються поза науковими дослідженнями;

більшість робіт присвячено дослідженню окремих інститутів ісламського деліктного права на прикладі «традиційних» ісламських держав, тим самим ігнорується існування феномена «гібридних» кримінально-правових систем ісламського типу, в яких історично нерозривно з'єдналися ідеї, принципи та інститути декількох кримінально- правових систем.

2. Аналіз основних підходів щодо поняття деліктне право дозволяє зробити ряд зауважень:

термін «ісламське кримінальне право» несе на собі печатку модернізації та деякої частки умовності. Таке поняття невідомо

традиційній ісламській правовій думці, яка у своєму підході до правил поведінки людей орієнтувалася на розроблену в ісламі концепцію шаріату, помітно відрізняється у своїх вихідних постулатах від сучасних поглядів на право і соціально-нормативне регулювання у цілому;

термін «ісламське деліктне право» також з'явився під впливом західної правової традиції, проте він більше відповідає концепції шаріату, оскільки передбачає можливість притягнення до юридичної відповідальності за вчинення не тільки чисто «кримінальних» діянь, але й інших проступків, що підпадають під категорію обов'язкових або заборонених.

3. Актуальною залишається розробка спеціальної методології, яка визначила б концептуальні підходи, принципи, методи та інші дієві інструменти пізнання ісламського деліктного права. Цілком очевидно, що для якісного методологічного дослідження необхідно задіяти максимальний методологічний інструментарій. Методологічні особливості дослідження концепції ісламського деліктного права пов'язані з екстраполяцією наукового знання, суть якого зводиться до запозичення пізнавальних систем з інших наукових напрямків.

4. Історія розвитку ісламського деліктного права складається із чотирьох періодів:

перший період - період виникнення ісламського деліктного права і його доктринальної розробки (VII - X ст.ст.). У цей період сформувалися основні джерела класичного ісламського деліктного права, а також метод вирішення праведними халіфами нових проблем;

другий період - період стабільності ісламського деліктного права (X - середина XIX ст.). У цей період іджтихад змінюється на таклід або наслідує у правових міркуваннях думку муджтахідов перших століть ісламської юриспруденції, а замість муждтахідов з'являються мукалліди;

третій період - період вестернізації ісламського деліктного права (друга половина XIX - перша половина ХХ ст.). Специфікою цього періоду слід вважати модернізацію кримінального права мусульманськими державами, які обрали шлях скасування шаріату і заміщення його норм законодавством західних держав;

четвертий період - період «ісламізації» мусульманського деліктного права (друга половина ХХ ст. - і до теперішнього часу). Ісламізація деліктного права знаходить своє вираження у поверненні до традиційних положень ісламського деліктного права, заснованого на нормах шаріату.

5. Система ісламського деліктного права мусульманських держав заснована на переплетенні і взаємодії формального деліктного права, тобто законодавства і традиційного ісламського деліктного права, заснованого на Священних джерелах. Спираючись на співвідношення шаріату і деліктного законодавства, можна виокремити три групи кримінально-правових систем ісламського права.

6. Питання впливу ісламської кримінально-правової доктрини на інші кримінально-правові системи є досить спірним. В юридичній літературі неодноразово підкреслювався вплив західної кримінально- правової традиції на ісламську. Можливість запозичення норм і принципів західної кримінально-правової традиції до чинного позитивного

законодавства сучасних ісламських держав відбувається у рамках правової акультурації. Однак також ісламське деліктне право чинить певний вплив на правові системи з іншою кримінально-правовою традицією. У цьому разі мова йде про немусульманські держави, де мусульмани є меншістю. Ісламське деліктне право має вплив на сучасний розвиток різних держав, не тільки у вигляді системи діючих юридичних норм, але як важливий ідеологічний фактор.

7. Система джерел ісламського деліктного права заснована на переплетенні і взаємодії формального права і традиційного права, тому слід говорити про наявність в арабських країнах декількох джерел ісламського деліктного права:

основні (безперечні) джерела деліктного права, засновані на вченні аль-Шафіі про «чотири корені шаріату»: Коран, Сунна, іджма і кияс;

позитивне право. Сучасне ісламське деліктне право у більшості мусульманських держав кодифіковано повністю або частково, або зафіксовано в законодавчих актах некодифікованого характеру;

додаткові джерела ісламського деліктного права. Сюди належать правові звичаї і місцеві традиції, які не суперечать основам шаріату і мусульманського права і є спадщиною звичаєвого права або правових звичаїв.

8. Ісламському деліктному праву не відомі юридичні конструкції західного права, тому для нього не властиві норми-цілі, норми-дефініції. Однак під впливом західних держав кримінальне законодавство деяких мусульманських держав сприйняло формальний підхід до поняття злочинного держав.

9. При дослідженні вчення про злочин в ісламському деліктному праві, відбувається неминуче зіткнення з певного роду перешкодами: по - перше, практично повна відсутність в ісламській кримінально-правовій

доктрині загального вчення про злочин, і, по-друге, надзвичайна переплетеність, взаємопов'язаність в ісламському деліктному праві питань злочину, питань покарання і процесуального доказування злочинів.

10. Традиційне ісламське деліктне право поділяє всі злочини на три категорії: худуд, кісас і тазір. Критерій, на підставі якого класифікують злочинні діяння у мусульманській кримінально-правовій системі, має двоякий характер: по-перше, чиї права порушуються в результаті скоєння злочину; по-друге, чи визначена міра покарання у священних джерелах.

11. Система покарань безпосередньо залежить від категорії злочинних діянь. Злочини категорії худуд у плані караності характеризуються чіткою визначеністю приписаного за їх вчинення покарання у Корані або Сунні. Видами покарання за скоєння злочинів категорії худуд є: смертна кара, членоушкодження, бичування, позбавлення волі і вигнання з громади.

Злочини категорії кісас, також як і попередня категорія, характеризуються у плані караності чіткою визначеністю приписів за їх вчинення, покарань у Корані або Сунні з допущенням кровопомсти за принципом таліона. Дозволена кровопомста при цьому залежить від умисності вчиненого діяння: кровопомста є можливою тільки за навмисний злочин, тоді як ненавмисні злочинні діяння, які спричинили смерть людини або заподіяння шкоди здоров'ю, караються всього лише грошовою компенсацією.

За скоєння навмисних злочинів проти життя і здоров'я ісламське деліктне право допускає один із трьох варіантів покарання: кровопомсту за принципом таліона, або виплату грошової компенсації, або прощення засудженого.

12. Аналіз основних підходів до розуміння ісламського деліктного права в загальнотеоретичній юриспруденції показав, що розбіжності між

вченими продиктовані відмінностями у розумінні деліктного права у різних правових традиціях. Для західної правової традиції делікт - це порушення, пов’язані з недотриманням чи невиконанням вимог цивільно - правових норм, тоді як в ісламській кримінально-правовій традиції під деліктним правом розуміється посягання на чиїсь права, що є гріхом, за який слідує покарання.