ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРАВА

Після створення концепції прямої дії і запровадження принципу верховенства права ЄС наступним важливим внес­ком Європейського суду була імплементація загальних норм права¹ у систему права ЄС.

Не треба плутати загальні принципи права з основними принципами права ЄС, що закладені у Договорі про ЄС, наприклад, принцип вільного руху товарів та людей, заборони дискримінації на підставі статі (ст.119 (ЄС)) або національності (ст.6 (ЄС)). Загальні принципи права становлять неписане право ЄС.

83

Цей процес мав сприяти ефективнішому і справедли­вішому функціонуванню правопорядку ЄС, обгрунтуванню такої судової творчості щодо договорів. Цілком зрозуміло, коли у найдосконаліші конституції вносяться поправки, то так само неминучо виникають прогалини у законодавстві. За відсутності можливості чітко застосувати закони, судді повин­ні вибирати між відсутністю і необхідністю запровадити певні принципи судового захисту.

У Співтоваристві очевидними є обмеження щодо засто­сування кодифікованого права. Договір ЄОВС від початку не був вичерпним щодо справ, які розглядались в Європейському суді, оскільки багато конкретних положень не завжди могли забезпечити адекватне розв'язання проблем. Тому Європей­ський суд був змушений формулювати власні загальні прин­ципи або запозичити деякі із загальних принципів, що засто­совувались у країнах ЄС.

Правова база для інкорпорації загальних принципів у право ЄС є недосконалою і спирається лише на три статті. Відповідно до ст.173 (ЄС) Європейський суд отримував пов­новаження здійснювати нагляд за законністю актів ЄС на підставі "порушень цього договору або будь-якої правової норми, пов'язаної з його застосуванням". Ст.215(2) (ЄС) ви­значає відповідальність ЄС за цивільний делікт і передбачає таку відповідальність "згідно загальних принципів, спільних для правових систем країн — членів ЄС".

Формулювання ст.164 та 173 (ЄС) дозволяють Євро­пейському суду виходити за рамки Договорів щодо права ЄС. Третє положення містить певну вказівку на те, де суд повинен шукати ці некодифіковані норми права ЄС. У той час як у ст.215 (ЄС) йдеться лише про відповідальність Співтова­риства, суд використовує таке формулювання як основну директиву для розвитку значної прецедентно! складової части­ни права ЄС. Вважається, що деякі принципи формулювались переважно через посилання на міжнародне право, інші — й досі не визнані національними правовими системами усіх 15 країн-членів. Навіть коли такі принципи кодифіковані у праві усіх країн ЄС, форма їхнього запозичення Європейським судом базується на прецеденті існування принаймні в одній із

84

країн Співтовариства. Щойно схвалений Європейським судом принцип, незалежно від джерела надходження, стає само­достатньою нормою права ЄС і відокремлюється від анало­гічної норми в юридичній системі чи системах, звідки вони запозичені.

Відсутність якого-небудь положення щодо обсягу або змісту загальних принципів права привели до того, що задачі по заповненню цієї прогалини були покладені на суд ЄС. Суд повністю виконав своє завдання, і загальні принципи нині є основним елементом права ЄС. Вони утворюють індекс клю­чових понять для інтерпретації, які застосовуються для пояс­нення неоднозначних положень у законодавстві ЄС. При розгляді справ у порядку судового нагляду згідно ст.173 (ЄС) будь-який акт інститутів Співтовариства може бути скасо­ваний через недотримання правової норми, пов'язаної з засто­суванням Договору, що включає загальні принципи права. Ст.173 (ЄС) також дозволяє скасувати акти внаслідок не­дотримання основних вимог процедури, які, що випливає з постанов суду, повинні включати право на слухання справи. До переліку підстав для нагляду згідно ст.173 (ЄС) також входять бездіяльність (ст.175 (ЄС)), непряме оскарження (ст.184 (ЄС)) і відсилання національними судами запиту до Європейського суду (ст.177 (ЄС))¹. Отже загальні принципи відіграють вирішальну роль у процесі судового нагляду. Крім того порушення загальних принципів може бути підставою для позову про стягнення збитків зі Співтовариства згідно ст.215 (ЄС). Тобто загальні принципи мають конституційне і велике практичне значення. До сьогодні найрозвинутішою сферою є загальні принципи прав людини.