<<
>>

Стаття 36: винятки

Заборони, про які йдеться у ст.ЗО і 34 (ЄС), підпадають під можливі винятки ст.36 (ЄС). Хоч у Договорі про ЄС

1 Справа 286/81, [1982] ECR 4575.

2 Справа 382/87, [1989] ECR 1235.

3 Справа С-315/92, Verband Sozraler Wettbewerbe [1994] ECR 1-317.

4 Справа 15/79, Groenveld [1979] ECR 3409.

Підтверджено у справі 155/80; справа 237/82, Jongeneel Kaas BV [1984]

ecr 4аз.

2 Справа 53/76, [1977] ECR 197.

130

131

існують інші положення, що дозволяють винятки у цій галузі, ст.36 є найважливішою і основною темою цієї частини розділу. Ст.36 стверджує: "Положення ст.30 — 34 не виключають заборон або обмежень на імпорт, експорт або транзит товарів, обгрунтованих міркуваннями громадської моралі, громадсько­го порядку або державної безпеки, захистом здоров'я і життя населення і тварин або збереження рослин; захисту націо­нальних скарбів, що мають художню, історичну або архео­логічну цінність; захисту промислової або комерційної влас­ності. Однак такі заборони або обмеження не повинні бути засобом довільної дискримінації або прихованих обмежень торгівлі між країнами-членами".

Як загальний принцип торгового права ЄС, виняток із свободи пересування повинен тлумачитися чітко, оскільки суперечить цілям створення спільного ринку. Цей принцип закладено у ст.36. У першому реченні наводиться вичерпний перелік можливих підстав для обмежень, у другому — засте­реження про необхідність об'єктивного обгрунтування при спробі захистити вітчизняну промисловість.

Розглядаючи зміст обгрунтування згідно ст.36, Євро­пейський суд послідовно вимагає від країн ЄС демонструвати не лише інтерес, який вони захищають, а й адекватність обраних засобів визначеній меті.

У справі Henn and Darby1 відповідачі були визнані винними за ввезення порнографічної продукції з Нідерландів до Великої Британії.

Відповідне вітчизняне митне законодав­ство забороняє імпорт "непристойних" товарів, натомість у Великій Британії такі вироби забороняються законом тільки в разі, якщо вони потенційно пов'язані з "розбещенням". Таким чином заборона деякою мірою носила дискримінаційний ха­рактер, оскільки не вся порнографічна продукція, що підлягає забороні, вважається у країні нелегальною. Європейський суд у відповідь на звернення палати лордів погодився, що заборона імпорту суперечить ст.30 (ЄС), проте знайшов її обгрунтова­ною згідно ст.36. Перше речення ст.36 (ЄС), точно тлумачене, означає, що у принципі будь-яка країна ЄС на законних підставах може забороняти імпорт іншої країни Співтова­риства тих товарів, які мають непристойний характер, коли це

1 Справа 34/79, R. v. Henn and Darby [1979] ECR 3795.

132

визначено в її національному законодавстві, і що заборони можуть застосовуватися у відповідності з законом на усій території держави, навіть за наявності розбіжностей цього питання між чинним законодавством адміністративно-тери­торіальних складових даної країни-члена.

У відповідь на звернення Європейський суд оприлюднив таку заяву: "Цілком доречно звернути увагу на функцію положення, спрямованого на запобігання обмеженням у тор­гівлі на підставах, що згадуються у першому реченні ст.36. Метою обмежень є припинення імпорту або (побічно) захист вітчизняного виробника. У Великій Британії обмеження сто­суються також виробництва і продажу публікацій або статей непристойного характеру. Ці обставини дають підставу зро­бити загальний висновок, що торгівля між виробами у Великій Британії є незаконною. Заборона імпорту, яка може бути у деякому відношенні суворішою, ніж певні закони, що застосо­вуються у Великій Британії, не може розглядатися як заходи, призначені для непрямої підтримки будь-яких товарів вітчиз­няного виробництва або націлених на довільну дискримінацію виробів такого типу залежно від того, вироблені вони на території власної країни чи іншої держави ЄС".

Європейський суд зробив висновок, що в разі, коли заборона імпорту цих товарів обґрунтовувалась принципами громадської моралі і запроваджувалася з цією метою, за від­сутності у відповідній країні-члені законної торгівлі цими виробами, застосування такої заборони не може розглядатися як довільна дискримінація або прихована перешкода для торгівлі всупереч ст.36.

Отже, хоч її заборона була дискримі­наційною, дискримінація не була довільною. Крім того її не можна порівняти з прихованим обмеженням торгівлі між країнами ЄС, оскільки продаж таких виробів у Великій Бри­танії є незаконним. Такий захід застосовувався з метою за­хисту моральних принципів, які кожна країна Співтовариства має визначити, а не для підтримки вітчизняного виробника.

Коли будь-яка країна ЄС намагається заявити про необ­хідність відступів згідно ст.36 (ЄС), вона мусить переконати Європейський суд, що її дії насправді мотивуються здоровими інтересами, що вони необхідні для досягнення бажаної мети і що інших засобів захисту не існує.

133

Справа Commisson v. UK1 стосувалась запровадження Великою Британією системи ліцензування імпорту, яка насп­равді була рівнозначною забороні на імпорт м'яса птиці та яєць з інших країн ЄС, окрім Данії й Ірландії. Заявленою метою впровадження системи було запобігання поширенню інфек­ційного захворювання "ньюкасл", що уражає птицю. Комісія вважала, що ці заходи виходять поза межі дозволеного згідно Договору, тоді як Велика Британія вважала їх необхідними для охорони здоров'я громадян країни. Європейський суд вирішив, що британський підхід мотивувався скоріше протек­ціонізмом, ніж охороною здоров'я, і визнав Велику Британію винною у порушенні положень Договору: контроль за імпор­том не був частиною добре обміркованої політики охорони здоров'я, дозволеною ст.Зб. Контроль впроваджувався термі­ново і без будь-яких консультацій з Комісією або іншими країнами ЄС. Європейський суд висловив припущення, що контроль упроваджувався для витіснення з британського рин­ку заморожених індичок з Франції напередодні Різдва. На користь цього свідчили терміни запровадження заборони і відсутність обгрунтованої політики щодо охорони здоров'я у Великій Британії.

Що стосується захисту промислової і комерційної влас­ності, то ст.36 (ЄС) повинна тлумачитися спільно зі ст.222 (ЄС), яка передбачає, що "Договір не повинен завдавати шкоди законам країн-членів, регулюючих систему права власності".

Може виявитися, що при спільному застосуванні ці положення забезпечать недоторканість національного законодавства щодо промислової власності. Права на інтелектуальну власність пов'язані переважно з забезпеченням лише територіального захисту, наприклад, патент, отриманий в будь-якій країні-члені, дає право забороняти ввезення подібної продукції з будь-якої держави, включаючи членів Співтовариства. Таким чином національний захист сприяє поділу ринку на сегменти, а здійснення прав на промислову і комерційну власність неминуче призводить до обмеження руху товарів і суперечить фундаментальному для ЄС принципу інтеграції. Європей­ський суд знайшов вихід з цієї ділеми завдяки ст.ЗО і 36, тобто незважаючи на положення про захист промислової власності

1 Справа 40/82, Commission v. UK [1982] ECR 2793.

134

у ст.36 і 222, обсяг захисту таких прав, дозволений національ­ним законодавством, зменшився.

<< | >>
Источник: Татам Алан. Право Європейського Союзу; Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Переклад з англійської. — К.: "Абрис",1998. - 424 с. 1998

Еще по теме Стаття 36: винятки:

  1. Стаття 13. Особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів
  2. Стаття 29. Склад доходів Державного бюджету України
  3. Стаття 100. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію
  4. Стаття 14. Визначення понять
  5. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
  6. Стаття 252. Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин
  7. Стаття 256. Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів
  8. Стаття 261. Початок перебігу позовної давності
  9. Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності
  10. Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання
  11. Стаття 31. Дискримінація суб'єктів господарювання
  12. Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
  13. Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом
  14. Стаття 176. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження вантажу
  15. Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх
  16. Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення
  17. Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення
  18. Стаття 36: винятки
  19. СТАТТІ 92 - 94: ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА