РОЗДІЛ 3 УГОДИ ПРО ПАРТНЕРСТВО І СПІВРОБІТНИЦТВО З НОВИМИ НЕЗАЛЕЖНИМИ ДЕРЖАВАМИ

Європейський Союз ініціював установлення офіційних торговельних відносин з шістьма новими незалежними держа­вами (ННД) і збирається зробити те саме ще з п'ятьма¹. Механізмами впровадження цих відносин є угоди про парт­нерство і співробітництво (УПС) з кожною із цих країн.

Нові угоди мають на меті визначити принципи відносин між ЄС і кожною з нових незалежних держав. За своїм значенням вони знаходяться на нижчому рівні в ієрархії торгових договорів ЄС: між "стандартними" непреференцій-ними угодами про торгівлю та співробітництво з країнами, що розвиваються, та преференційними угодами ЄС з середземно­морськими державами 1970-х років. У "стандартних" торго­вельних угодах бракує детальних положень щодо політичного діалогу та облаштування, які містяться в угодах про партнер­ство, у той час як договори з державами Середземномор'я передбачають вільний доступ промислової продукції на ринки ЄС і поступки стосовно сільськогосподарського експорту. Однак угоди про партнерство знаходяться на декілька ступенів нижче від європейських угод (ЄУ) з державами Центральної та Східної Європи². Таке зволікання із розвитком торгівлі з ННД означає, що ЄС ризикує втратити можливість нала­годити відносини якнайшвидше або якнайповніше, щойно розпочнеться підйом економіки у ННД.

Після затягувань переговорів з Росією через розбіжності щодо банківських операцій і торгівлі ядерними матеріалами навесні 1994 р. ЄС уклало перші чотири угоди про партнерство з Росією, Україною, Казахстаном і Киргизстаном; у липні — з

Термін "нові незалежні держави" (або ННД) використовується у цьому

розділі без включення до нього Латвії, Литви та Естонії.

9 Див. вище.

373

Молдовою і у грудні — з Білоруссю¹. Коли писалися ці рядки, ЄС вів переговори про партнерство з рештою ННД, крім Таджикистану².

Конкретні положення угод про партнерство і співробітництво

Угоди про партнерство і співробітництво моделюються у загальних рисах відповідно до Європейських угод з шістьма державами Східної Європи, що були першими торговельними договорами ЄС (не рахуючи угод щодо Європейського еко­номічного простору)³, охоплюючи також облаштування, полі­тичний діалог, послуги і пересування фізичних осіб. Існують, однак, і значні розбіжності, що віддзеркалюють різницю у підході з боку ЄС до нових незалежних держав⁴.

Преамбула і загальні принципи

На відміну від Європейських угод у преамбулі угод про партнерство нема посилань "на процес європейської інтеграції" або "на мету членства у [ЄС]". Натомість кожний договір має на меті "поступове зближення між кожною з держав та шир­шою зоною співробітництва в Європі та сусідніх регіонах". У

відповідних преамбулах визнається, що Росія не є країною з державною монополією торгівлі, проте є країною з перехідною економікою; передбачається також усунути "диспропорції в економічній та соціальній сферах" в обох азіатських державах¹; міститься спеціальне посилання щодо "незалежності і тери­торіальної цілісності" України. У кожній угоді² відзначається, що демократія, ринкова економіка та права людини є "істот­ними елементами" угоди, внаслідок порушення яких її дія може бути призупиненою³.

Політичний діалог

Угоди про партнерство повністю запозичують з ЄУ новаторську категорію "політичного діалогу" ⁴. Сторони мають зміцнювати зв'язки та політичні стосунки, націлені на узгод­ження позицій. Діалог з Україною, Білоруссю і Молдовою повинен включати інтереси національних меншин (зокрема росіян). Політичний діалог ЄС з кожною країною СНД від­бувається не в рамках Ради співробітництва, заснованої згідно кожного договору. Для України передбачено додаткові зустрічі "на вищому рівні", в той час як двічі на рік гарантуються зустрічі між президентом Росії та головами Ради ЄС і Комісії⁵.

Запропоновані УПС з Росією (СОМ (94) 257, 15 червня 1994 p.), Україною (СОМ (94) 226, 1 червня 1994 p.); Казахстаном (СОМ (94) 411, 5 жовтня 1994 p.); Киргизією (СОМ (94) 412, 5 жовтня 1994 p.); Молдовою (СОМ (94) 477, З листопада 1994 p.); Білоруссю (СОМ (95) 44, 22 лютого 1995 p.).

Див. висновки засідання з загальних питань Ради ЄС від 4 жовтня

1994 p., EN 9745/94, pp.6—7. Рада підписала УПС з Вірменією, Азербайджаном та Грузією у квітні 1996 р. і з Узбекистаном у червні 1996 р. Незабаром очікується підписання УПС з Туркменістаном. Переговори з Таджикистаном були припинені через нестабільну обстановку у цій країні. Див. також аналітичний звіт Комісії щодо відносин з трьома закавказькими республіками (СОМ (95) 205, 31 травня 1995 p.).

³ OJ 1994 L 1/1.

Див. Муравйов В. Положення Угоди про партнерство та співробіт­ництво, які регулюють сферу підприємництва та інвестицій (питання імпле­ментації) — Український правовий часопис. Випуск 2/1998. С. 31—34.

374

Однак лише Киргизстан згадується як країна, що розвивається.

Ст.2 (УПС), ст.2 (УПС з Росією). Усі посилання стосуються угоди з Україною, якщо не вказано інше. Проте, оскільки УПС з Росією значно відрізняється від інших, скрізь є посилання на цю угоду, навіть коли їхні положення ідентичні. Усі посилання на європейські угоди (ЄУ) стосуються угоди ЄС з Польщею, якщо не вказано інше. Деякі положення УПС набувають сили у визначений період після підписання угод, а не одразу. Якщо не ви­значено спеціально, всі посилання зроблено на дату набуття угодою чинності, •і

Див. Декларацію, що додається до кожної УПС. Ці вимоги нині є

типовими для кожного торговельного договору ЄС. Див. пояснювальну записку до ЄУ з Чехією та Словаччиною.

⁴ Ст.4-7 (УПС), ст.6-9 (УПС з Росією), ст.2-5 (ЄУ).

Росії також обіцяно зустрічі двічі па рік з трійкою директорів з політичних питань ЄС, у той час як для інших п'яти країн запропоновано "регулярні" зустрічі зі "старшими службовими особами".

375

Торгівля товарами

Перші шість ЄУ забезпечують вільну торгівлю промис­ловими товарами (впродовж розбитих на етапи десяти років) і взаємні поступки у галузі сільського господарства¹. На про­тивагу цьому між ЄС і будь-якою ННД свобода торгівлі пере­буває лише у зародковому стані. ЄС може впродовж 1998 р. обговорювати угоди про вільну торгівлю з Росією, Україною, Білоруссю і Молдовою, проте переговори не повинні розпочи­натися автоматично, все залежатиме від ступеня реформуван­ня економіки кожної з ННД на той час. Питання про пе­реговори з Казахстаном та Киргизстаном навіть не піднімалось². Нині за цими шістьма угодами країнам надають режим найбіль­шого сприяння у торгівлі³, який вже був запроваджений угодою ЄЕС — СРСР від 1990 р. і застосовувався на тимчасовій основі ЄС після розпаду Радянського Союзу. Не існує жодної угоди щодо відмови від нових тарифних обмежень, хоча лише Росія зобов'язується проводити консультації з ЄС щодо підвищення тарифів до її вступу до ГАТТ⁴.

На даний час для режиму найбільшого сприяння існують стандартні застереження. Митні союзи або угоди про вільну

торгівлю¹ і сприятливий режим для країн, що розвиваються (як дозволені ГАТТ для ЄС генеральні тарифні преференції), становлять виняток з цього режиму². До кінця 1998 р. (або поки країни ННД не приєдналися до ГАТТ), вони можуть відступати від цього режиму у спільних угодах³.

У стосунках між ЄС та ННД буде також застосовуватися ряд інших норм ГАТТ, а саме: статті щодо внутрішнього оподаткування, свободи транзиту товарів, оцінки розміру мита, митних зборів, позначок про походження виробів та опуб­лікування торгових правил⁴. У цих угодах можуть використо­вуватися формулювання зі статей ГАТТ стосовно фіскальної дискримінації, запобіжних заходів та винятків⁵. Дійсно, ці умови є копією статей Договору ЄС і є типовими включеннями до торговельних угод ЄС. Проте у декларціях зазначалось, що положення щодо запобіжних заходів не є положеннями ГАТТ (очевидно, щоб звільнити сторони від обмежень, накладених угодою про гарантії згідно уругвайського раунду переговорів)⁶, а заборона на кількісні обмеження не стосується заходів, що мають еквівалентний ефект⁷. Кількісні обмеження також не поширюються на торгівлю текстильними товарами, вугіллям або сталлю. Росія, Україна, Білорусь і Молдова також мають

¹ Ст.7-36 (ЄУ).

Ст.З-біс (УПС), ст.З (УПС з Росією). Майбутні переговори з Україною, Білоруссю і Молдовою повинні стосуватися тільки свободи торгівлі товарами і розробки положень про конкуренцію, що розглядається в цьому тексті, тоді як наступні переговори з Росією мають також охоплювати сфери послуг, облаштування і рух капіталів. Ст.14 азійських УПС передбачає, що сторони повинні "розглядати розвиток" торгівлі товарами "залежно від обставин", без жодних згадувань часових орієнтирів і кінцевої мети. ЄС погодився вставити "застереження" 1988 р. тільки за наполегливою вимогою Росії (пізніше — інших європейських держав). Тобто це означає, що ЄС не дуже зацікавлений цією ідеєю. Див. Bulletin EU, 3/93, с.61 та Bulletin EU, 1-2/94, с.76 і 3/94, с.72.

³ Ст.8 (1) (УПС), ст. 10(1)(УПС з Росією). Для Росії, Білорусі та України режим найбільшого сприяння у торгівлі надається без посилань на статті ГАТТ, але він стосується мита та митних процедур, податків, оплати, розподілу та транспортування товарів.

Ст.16 (УПС з Росією). В колишньому СРСР, як і в інших країнах з державною монополією торгівлі, тільки номінально існував тариф імпорту, оскільки завдяки монополії торгівлі уряд контролював кількість імпортованих товарів. Тільки нині ці держави створюють справжню тарифну систему.

376

¹ Ст.8(2)(а), 10(2)(а) (УПС), ст.10(2)(в) (УПС з Росією). Останнє застереження вказує, що будь-яка така угода повинна бути сумісною з ГАТТ, ст. XXXIV(2) або (10).

² Ст.8(2)(в), 10(2)(а) (УПС), ст. 10(2)(с) (УПС з Росією).

³ Ст.5(2) (УПС з Росією), ст.9-біс (УПС) (застереження щодо Росії — це три роки або до вступу до ГАТТ/COT). Ст.5(1) УПС з Росією дозволяє частковий відступ від режиму найбільшого сприяння у будь-якій іншій сфері договору в цілому на п'ять років (з можливістю продовження строку).

⁴ Ст.П(З), 12(3), 13 (УПС з Росією); ст.9(2), 11-біс (УПС). Інкорпоровані статті ГАТТ - це ст.Ш(8)-(10), V(2)-(5); VII (крім VII(4)(c) щодо множинних обмінних курсів), VIII; IX і X. Тільки УПС з Росією та Білоруссю включають ст.ІИ(8)-(10) ГАТТ. УПС з азійськими країнами містить тільки ct.V(2)- (5)ГАТТ.

⁵ Ст.Н, 15, 17 і 19 (УПС з Росією); ст.10,1,11-біс, 13 і 15 (УПС) (подібні до ст.ІП(2), XIX і XX ГАТТ). Однак УПС з азійськими країнами вимагають тільки режиму найбільшого сприяння, а не національного режиму стосовно фіскальної дискримінації.

Див. Угоди про запобіжні заходи, Заключний акт Уругвайського раунду переговорів (СОМ(94) 143, 15 квітня 1994 p.).

Однак держави Азії погодились імпортувати товари з ЄС без запровад­ження кількісних обмежень або еквівалентних їм заходів.

377

право відступати від заборони при виникненні особливих проблем з імпортом¹.

Посилання на статті ГАТТ раніше не застосовувалось в рамках торговельних угод ЄС, і залишається лише зачекати на правові наслідки такої інкорпорації². Європейський суд постійно стверджував, що рішення ГАТТ не можуть мати прямої дії стосовно фізичних осіб. Однак, коли ЄС включає положення ГАТТ (чи кодекси ГАТТ) у своє законодавство або приймає акти, щоб втілювати зобов'язання ГАТТ у дію, акти інститутів ЄС можуть контролюватися щодо їхньої відпо­відності нормам ГАТТ³.

В угодах є також кілька додаткових положень про торгівлю товарами. Існують звільнення від сплати за транзит і тимчасовий імпорт, і не зачіпаються демпінгові акти та субсидійні норми, хоча вони повинні узгоджуватися зі статтями і кодексами ГАТТ⁴.

Дія існуючих угод щодо текстилю між ЄС та кожною з ННД продовжується, тоді як окремі угоди щодо вугілля та сталі мають охопити кожну країну, крім Білорусі та Киргиз­стану⁵. Положення, які стосуються ядерних матеріалів, діють

Див. Додатки 2 і 9 до УПС з Росією, Додаток 1 до УПС з Молдовою, Додаток 2 до УПС з Україною, Білоруссю. Україна, Білорусь і Молдова можуть обмежити на 15% імпорт з ЄС до кінця 1998 p., тоді як Росія може обмежити нижчий (який тяжіє до зменшення) відсоток на невизначеиий термін. Такі обмеження не повинні бути дискримінаційними і втрачають силу після вступу до ГАТТ. Оскільки не існує домовленостей щодо відмови від нових тарифних обмежень, сторони можуть у будь-який час підвищити будь-який тариф, хоч Росії, Білорусі та Молдові заборонено збільшувати тариф як компенсацію за впровадження обмеження щодо квот. Порівняйте з СУ, де зупинено введення нових тарифів, скасовуються кількісні обмеження, і поло­ження щодо реструктуризації дозволяє тільки вищі тарифи (ст.25(1) та 28).

Європейський суд визнав, що міжнародні договори ЄС (за винятком ГАТТ) можуть мати пряму дію в межах ЄС: див. справу 104(8), Kurferberg [1982] ECR 3641; справа 270/80, Polydor [1982] ECR 329, справа 12/86, Demirel [1987] ECR 3719.

Стосовно прямої дії див. спільні справи 21-24/72, International Fruit [1972] ECR 1219, спільні справи 267-269/81, SPI та SAMI, [1983] ECR 801; справу 70/87, FEDIOL III, [1989] ECR 1781, антидемпінгове прецедентне право, починаючи зі справи С-69/89, Nakajima [1991] ECR I—2069. Зовсім нова справа С-280/93, Gemany v. Council [1994] ECR 4973 охоплює ці три питання.

⁴ Відповідно до ст. 12, 14 і 10 (УПС з Росією); ст.9, 10, 13-біс (УПС) (транзит, тимчасовий імпорт, антидемпінгові й антидотаційні норми).

Відповідно до ст.20 (УПС з Росією), ст.16 (УПС) (текстиль), ст.21 (УПС з Росією), ст.17 (УПС) (вугілля та сталь).

378

(для Росії) на підставі угоди про торгівлю між ЄЕС та колишнім СРСР або будуть (для інших держав) включені до нових договорів¹.

В угодах про партнерство не згадується про надання колишньому Радянському Союзу та його правонаступникам загального пільгового тарифу². Новий преференційний режим ЄС щодо тарифів на промислову продукцію на 1995—1998 pp. представляє реальну загрозу для основних експортних товарів ННД³. Чинне пільгове мито на певну російську мінеральну сировину, добрива з Росії, продукцію ЄОБС та неблагородні метали буде зменшено наполовину у 1997 р. і скасовано у 1998 p., оскільки цей російський експорт (а також експорт інших ННД) буде вважатися таким, що "переріс" систему пільг згідно нової складної формули⁴. Компенсацією за ці обмежен­ня може бути розширення доступу на ринок, оскільки префе­ренції на деякі вироби інших держав скасовуються, і 1998 р. вступить у силу планова відміна пільгових тарифів для ба­гатших розвинутих країн, проте доступ на ринок деяких основних експортних товарів з ННД обмежуватиметься.

Зрештою, торгівля енергією регулюватиметься не уго­дами про партнерство, а положеннями Договору про енер­гетичну хартію (ДЕХ)⁵ 405, 21 вересня 1994 p., який збирають­ся підписати усі країни ЄС та ННД. Докладне обговорення цієї Хартії виходить за рамки цієї праці, проте необхідно вказати на його вплив на деякі положення угод про партнер­ство, оскільки в разі колізії він матиме перевагу⁶. Ст.29 Хартії

Ст.22 (УПС з Росією), ст.18 (УПС). Росія та ЄС передбачали підписати нову угоду до кінця 1997 р. З Молдовою та Білоруссю переговори щодо ядерних матеріалів розпочнуться тільки "у разі необхідності", торгівля і мито будуть регулюватися Договором про Євратом.

Однак згадування про нього відсутні в усіх інших торговельних угодах ЄС стосовно режиму найбільшого сприяння.

³ Див. Регламент 3281/94 (ЄС) О) [1994] 348/1. Новий пільговий режим для сільськогосподарської продукції почав діяти з 1996 p., хоча детальні зміни ще тільки мають обговорюватися. Залишаються існуючі пільгові тарифи на цю продукцію згідно Регламенту 3282/94 OJ [1994] L 348/57 (ЄС).

Ст.4 і Додаток II до Регламента 3281/94 (ЄС), Преференції щодо експорту більшості виробів зі сталі і вугілля з країн ННД, добрив з України, Казахстану і Білорусі, ювелірних виробів і благородних металів з Казахстану будуть теж знижені наполовину, а потім скасовані у 1998 р.

⁵ СОМ (94) 405, 21 вересня 1994 р.

⁶ Ст.105 (УПС з Росією), ст.92 (УПС).

379

містить правила торгівлі енергією, коли одна або декілька держав не є членами ГАТТ. Взагалі буде застосовуватися більшість статей (доуругвайського раунду) ГАТТ і відповідні кодекси ГАТТ¹. Але до 1 грудня 1999 р. або до вступу до ГАТТ, якщо це відбудеться раніше, ННД можуть керуватись окремою угодою. Сторони повинні тільки "намагатися" запровадити заборону на підвищення тарифів, проте вони домовились розпочати відповідні переговори до січня 1998 р. Урегулюван­ня суперечок відбувається згідно норм Світової організації торгівлі (СОТ)².

Положення про працю

У договорах про партнерство є два окремих положення щодо робітників-мігрантів, подібних до відповідних положень Європейських угод, а також договорів ЄС з Туреччиною і країнами Магрибу³. Перше — право на недискримінацію гро­мадян кожної з країн щодо умов праці, заробітної платні і звільнення з роботи⁴. Проте в усіх угодах, за винятком дого­вору з Росією, сторони лише "намагаються" забезпечити такий режим. Не передбачається допуск на ринки праці країн-членів членів сімей робітників-мігрантів під час їхньої роботи, як це визначено в інших угодах⁵. Не існує жодних домовленостей щодо продовження права на проживання, що передбачене рішенням Ради Асоціації ЄС — Туреччина⁶.

Інше положення (не поширюється на угоди про партнер­ство з азійськими країнами) визначає, що сторони повинні укласти договори для координації соціального забезпечення

Додаток G (ДЕХ). Винятками є інституційні і процедурні статті та режими поступок. Існують також окремі детальні положення про транзит (ст.7 (ДЕХ)).

2

Додаток Д (ДЕХ). Конференція Хартії з упровадження ДЕХ повинна

ухвалювати рішення Комісії (ст.4(с)) і може дозволяти застосування санкцій

проти порушників (ст.5(с)).

³ Ст.23-27 (УПС з Росією), ст.19-22 (УПС з Україною), ст.37-43 (ЕУ), Рішення Ради Асоціації ЄС — Туреччина 1/80 та 3/80; Угода про спів­робітництво ЄС - Туніс JO 1978 L 265/2, ст.39-42.

Ст. 23 (УПС з Росією), ст.19 (УПС). Таке положення діє на засадах взаємності у ННД.

⁵ Ст.37 (ЄУ); Рішення 1/80, ст.7 (Угода ЄС - Туреччина).

⁶ Справа С-237/91, Kazim Kus [1992] ECR 1-6781; справа С-355/93, Eroglu [1994] ECR 1-5113.

380

на весь період перебування у різних країнах ЄС і трансферту пенсій та іншої допомоги, окрім внесків, накопичених у дер­жавах-членах¹. Передбачається, що для гарантій цих прав необхідно буде укласти окремі угоди².

Заснування підприємств

Кожна з ННД визначає різний рівень доступу компаній ЄС на свій ринок, проте ця різниця є радше уявною, ніж реальною. Усі держави, за винятком Росії, намагалися надати національного режиму (або режим найбільшого сприяння (РНС) — якщо він привілейованіший) для створення і діяль­ності компаній ЄС на власній території, проте зі значними застереженнями³. Росія мала намір (з певними застережен­нями) надати РНС щодо заснування підприємств і національ­ний режим для діяльності дочірніх компаній, проте запро­вадити режим найбільшого сприяння для філій⁴. Однак, як вказується у Декларації до Угоди з Росією, у деяких секторах національний режим для іноземних компаній дає більше при­вілеїв, ніж для національних підприємств.

У кожній країні ЄС (з відповідними застереженнями) передбачено надання РНС для створення підприємств ННД: національний режим для дочірніх компаній і тільки РНС для філій⁵. На засіданнях Ради співробітництва ЄС з Росією і

Ст.24 (УПС з Росією), ст.19-біс (УПС). Російські робітники (на інші три держави це положення не поширюється) отримують це право для членів їхніх родин, а також матимуть право на допомогу багатосімейним.

Це запобігає застосуванню прецедентного права за угодами з країнами Магрибу, яке визначає, що такі положення мають пряму дію і що завдяки їм мігранти з Магрибу отримують право на виплати поза відрахувань. Див. справу С-18/90, Kziber [1991] ECR 1-199 і справу С-58/93, Yousfi [1994] ECR 1—1353. Однак угоди з державами Магрибу передбачали "відсутність дискри­мінації" у соціальному забезпеченні їхніх громадян, і ЄС було обережним, уникаючи вживання такого формулювання в ЄУ та УПС.

Ст.23 і Додаток 5 до УПС. Казахстан і Киргизстан не зробили жодних застережень. Див. також ст.10 (ДЕХ), де передбачається національний режим для післяінвестиційних операцій компаній в енергетичній галузі. Сторони намагаються забезпечити національний режим у передінвестиційний період та підписати паралельно відповідний договір.

Ст.28 і Додаток 2 до УПС з Росією.

Застереження ЄС є стандартними для кожної УПС і містяться у додатку до кожної угоди (Додаток 3 до УПС з Росією; Додаток IV до УПС). В УПС з Киргизстаном такого додатку не існує, оскільки ЄС надавав тільки РНС.

381

Киргизстаном¹ розглядатиметься можливість щодо надання національного режиму. Сторони угод не зобов'язуються не запроваджувати обмеження щодо створення компаній, проте мусять зробити все від них залежне, щоб цього уникнути². Росія та Європейський Союз беруть на себе зобов'язання регулярно розглядати питання обмежень щодо заснування компаній. Всі ННД погодились, що будь-яка вже створена компанія ЄС (якщо заходи набувають сили одразу після підписання угоди) матиме право відстрочки на три роки³. Це не стосується повітряного, річкового та морського транспорту, хоч сторони можуть залучати судноплавні компанії⁴.

Ці положення є більш консервативними⁵, ніж в ЄУ. В перших шести угодах країни ЄС негайно надали повноправний національний режим для створення та функціонування компа­ній асоційованих країн, а також для облаштування і діяльності їхніх громадян, хоч асоційовані члени зроблять аналогічні кроки у відповідь лише через десять років. ЄУ також перед­бачають, що ЄС і асоційовані члени розглянуть питання про взаємне визнання дипломів, а асоційовані члени Комітету європейського економічного співробітництва (КЄЕС) мають спеціальну гарантію проти обмежень щодо створення ком­паній, яка не поширюється на ННД.

В УПС з Росією є додаток з детальними правилами щодо лібералізації ринку фінансових послуг у Росії⁶. По-перше, ЄС та Росія погодились не запроваджувати обмеження на діяль­ність банків і страхових компаній після дати підписання⁷. Бан­ки ЄС повинні відкривати дочірні компанії у Росії, щоб здійс­нювати там свої операції, тоді як національний режим для цих дочірних компаній буде здійснюватися з певними застережен­нями, здебільшого передбачаючи їхнє поступове скасування⁸.

¹ Ст.ЗЗ (УПС з Росією), ст.29 (УПС з Киргизстаном).

² Ст.34(1) (УПС з Росією), ст.36(1) (УПС).

³ Ст.34(2) і Додаток 8(Ь, 2) до УПС з Росією, ст.30(1)(4) (УПС). У Росії зобов'язання про "відстрочку" втрачають силу через три роки після підписання угоди.

⁴ Ст.35 (УПС з Росією), ст.24 (УПС).

⁵ Див. ст.44-54 (ЄУ).

⁶ Ст.29 і /Додаток 7 до УПС з Росією.

⁷ Ст.29(3) (УПС з Росією).

⁸ Додаток 8(A) до УПС з Росією.

382

Росія мусить переглянути свої обмеження стосовно кількості філій, іноземних банків та вимогу щодо мінімального бан­ківського рахунку впродовж трьох років і скасувати їх упро­довж п"яти років, проте заборона на операції з іноземними акціями повинна бути анульована за три роки.

Більше того, ці три обмеження можуть застосовуватися тільки щодо договірних компаній, заснованих після того, як застереження набули сили і де власність російської сторони становить менш як 50%. Росія може залишити обмеження на загальну долю іноземного капіталу у банківській системі й вимогу щодо вищого мінімального статутного капіталу для іноземних банків. Однак Росія має переглянути ці норми через п'ять років після підписання угоди і не може підвищувати мінімальний рівень капіталу окремо для іноземних банків. Зрештою, з початку 1996 р. скасовано заборону на операції з громадянами Росії, і вона не може поширюватися на банки ЄС, засновані до 15 листопада 1993 р. Ці положення спрямо­вані на надання ЄС доступу до операцій з акціями російських компаній з червня 1997 р. і скасування найобтяжливіших обмежень для їхньої діяльності не пізніше червня 1999 р.

Менш складними є положення щодо страхової діяльно­сті¹. Росія повинна відмінити 49% обмежень на володіння іно­земцями часткою акціонерного капіталу через п'ять років після підписання договору. У цей час Росія може видавати ліцензії компаніям ЄС у кількох категоріях страхової діяльності.

Нарешті, ЄС погодився передбачити в усіх угодах про партнерство право на проживання для всього "ключового персоналу" компаній з ННД². "Ключовий персонал" — це особи, які повинні бути громадянами ЄС або відповідної країни, здійснювати управління або загальний нагляд, мати певні знання, що є суттєвими для діяльності компанії. Такі знання можуть відображати спеціальний рівень кваліфікації³.

Додаток 7(B) до УПС з Росією.

²Ст.32 (УПС з Росією), ст.28 (УПС), ст.52 (ЄУ). ДЕХ зобов'язує держави тільки "добросовісно" розглянути заяви на проживання "ключового персоналу" (ст.Н, 1).

о

У широкому розумінні ЄУ дозволяють в'їзд для осіб з глибокими знаннями та/або спеціальною кваліфікацією. Ще не певно, чи можуть ці положення мати пряму дію, оскільки перші шість ЄУ тільки нещодавно набули сили.

383

Надання послуг

Угоди з Росією і Білоруссю відкрили нову сторінку, оскільки стали першими торговими договорами ЄС (окрім Європейського економічного простору), де містяться чіткі зобов'язання щодо надання послуг¹. Інші чотири угоди про партнерство, як і ЄУ, тільки передбачають у майбутньому переговори стосовно лібералізації торгівлі послугами².

У додатках до угод з Росією та Білоруссю містяться не менш як 35 конкретних послуг, на які поширюється режим найбільшого сприяння (РНС)³. Вони включають надання по­рад та консультацій, послуги, пов'язані з комп'ютерами, сфе­рою масових комунікацій, послуги зв'язку за додаткову оплату. До цього переліку не входить транспорт (окрім оренди автомо­білів) і фінансові послуги (за винятком страхування, пов'яза­ного з торговельною діяльністю)⁴. Відсутній також туризм. Провайдери послуг можуть також перебувати тимчасово на територіях ЄС, Росії та Білорусі, якщо вони діють в інтересах компаній цих країн в галузях, перелічених у відповідних додатках, але вони можуть лише вести переговори або укла­дати угоди про надання послуг під час цих візитів і не мають права самостійно продавати або надавати послуги⁵.

¹ Ст.36 (УПС з Росією), ст.28-біс (УПС з Білоруссю). Норми ЄЕП просто копіюють прецедентне право і законодавство ЄС, таким чином, їх не можна порівнювати з УПС з Росією та Білоруссю.

Ст.37 (УПС), ст.55(1) (ЄУ). Проте у ЄУ робиться наголос на послугах у сфері державного постачання (ст.67 (ЄУ)). На відміну від конкретних зобов'язань щодо Росії та Білорусі ст.32 (УПС) має на увазі тільки спів­робітництво з метою розвитку "ринково орієнтованого сектора послуг" у ННД. На відміну від ЄУ всі УПС також передбачають тільки надання послуг компаніями, а не громадянами.

о

Додаток 5 до УПС з Росією; Додаток VI до УПС з Білоруссю.

Страхова діяльність включає перестрахування, певні види страхування транспорту, транзитних товарів, особисте страхування, пов'язане з перетином кордону (останній вид не включено до угоди з Білоруссю).

⁵ Ст.37 (УПС з Росією), ст.29 (УПС з Білоруссю). Громадяни третьої країни, які законно проживають в одній з країн ЄС, можуть надавати послуги в іншій країні Співтовариства, якщо вони офіційно працюють в одній з компаній ЄС (рішення Європейського суду у справі С-43/93, Vander Elst [1994] ECR 1-3803; (див. попередньо справу С-113/89, Rush Portuguesa [1990] ECR 1—1417). Статті обох УПС стосовно послуг складались, очевидно, для уникнення такого результату. ЄУ дозволяють в'їзд провайдерів послуг (включаючи урядові поставки) або "ключового персоналу" додатково до осіб, що ведуть переговори і підписують документи (ст.55(2) і 67(3) (ЄУ)).

384

Не існує жодного положення щодо призупинення запро­вадження нових обмежень в обох угодах. Отже ЄС, Росія або Білорусь можуть згодом відмовитися від будь-якого з цих зобо­в'язань, не порушуючи самої угоди. Не пізніше як через три роки після підписання кожного з договорів сторони мусять розглянути можливість проведення переговорів щодо заборони на нові обмеження¹. Тим часом одна сторона може вжити "відповідних компенсаційних заходів", якщо внаслідок консультацій не було досягнуто угоди з цього питання². У перші три роки сторони повинні проводити консультації, намагаючись мінімізувати ризик розбіжностей. Важливішим є те, що дочірні підприємства і філії компаній ЄС, створені у Росії та Білорусі під час дії обмежувальних норм, мають право на відстрочку їхнього за­провадження, щоб працювати згідно попередніх положень упродовж трьох років після набуття сили новими заходами³.

Важко передбачити правові наслідки цих положень в рамках ЄС тільки через брак прецедентів⁴. При наявності клаузули про заборону обмежень, ці норми, безумовно, відпо­відали б критеріям прямої дії: тобто чи існує чітке зобо­в'язання, яке не залежить при його впровадженні або його наслідках від заходів, вжитих у майбутньому⁵. Без клаузули про заборону нових обмежень ці статті схожі на статті та зобов'язання ГАТТ, пряму дію яких Європейський суд відмо­вився підтвердити⁶.

¹ Ст.38(3) (УПС з Росією), ст.30(3) (УПС з Білоруссю). У цей період сторони повинні розглянути будь-які заходи, що мають на меті обмежити надання послуг у відповідній сфері. У перших шести ЄУ також немає жодної клаузули щодо призупинення запровадження обмежень на надання послуг (за винятком транспортних, ст.56(4)) і жодного положення про переговори стосовно цього.

² Ст.38(3) і Додаток 8(A) до УПС з Росією; ст.ЗО(З) і Додаток VII(A) до УПС з Білоруссю. Ці заходи не можуть упливати на права, які "отримали учасники економічних відносин".

Додаток 8(B) до УПС з Росією; Додаток VII(B) до УПС з Білоруссю.

Висновки 1/94, [1994] ECR I—5267 точно визначають, що надання більшості послуг поза межами ЄС належить до компетенції країн-членів, але країни ЄС повинні співробітничати з органами ЄС при виконанні угоди: щодо змішаних угод див. справу 12/86, Demirel [1987] ECR 3719.

⁵ Справа 12/86.

Якщо б стаття про послуги мала пряму дію, російським та білоруським компаніям краще було б не звертатися до Європейського суду, а тиснути на свої уряди, щоб урегулювати розбіжності з ЄС.

385

В угоді з Росією так само визначено три теми для майбутніх переговорів¹. Стосовно залізничного транспорту сторони мають спрощувати проходження митних формальнос­тей, співробітничати у справі заміни рухомого складу та "зближувати" відповідні норми і процедури. Сторони будуть співробітничати щодо створення справедливих умов для кос­мічних запусків і наполягати на підписанні багатосторонніх домовленостей з цього питання. Вони також поставили собі за мету узгодити умови обслуговування запусків до 2000 р. Зреш­тою сторони погодилися розвивати торгівлю мобільним су-путниковим зв'язком і розглянути питання про впровадження режиму найбільшого сприяння 1996 р.

Хоча тільки в угодах з Росією та Білоруссю містяться конкретні положення щодо надання багатьох видів послуг, в усіх шести угодах про партнерство є статті про лібералізацію міжнародних морських послуг, заборону угод про розподіл вантажів², передбачено надання національного режиму для суден у портах іншої сторони³ і доступ до внутрішніх водних шляхів⁴. У положеннях про послуги міститься загальне зобо­в'язання щодо проведення у майбутньому переговорів стосов­но автомобільних, залізничних, внутрішніх водних і, у разі необхідності, авіаційних перевезень⁵, проте бракує клаузули про призупинення нових обмежень⁶.

Загальні положення про працю, заснування, економічну діяльність та послуги

Статті про працю, заснування та послуги кожної угоди про партнерство обмежені умовами Договору ЄС щодо дер­жавної політики, державної безпеки і охорони здоров'я, а також здійснення службових повноважень¹. Європейський суд поки не приймав рішення стосовно змісту цих положень у контексті торговельних угод ЄС, отже складно передбачити, чи таке тлумачення буде аналогічним тому, що стосувалося Договору ЄС². Спільні підприємства, засновані компаніями ЄС і кожною з ННД, також підпадають під дію цих положень³. Сторони можуть застосовувати своє законодавство про працю, влаштування фізичних осіб і надання послуг за умови, що воно не "скасовує або зменшує" переваги, передбачені угодами ("принцип непорушності"), хоча лише сторони можуть поси­латися на це положення⁴. У наступному розділі повторюється, що жодна угода (крім положень про "ключовий персонал" та "тих, хто веде переговори щодо надання послуг" в договорі з Росією) не повинна давати права на в'їзд або роботу на території іншої сторони⁵. У деяких випадках допускається дискримінаційне оподаткування⁶. Нарешті, угоди передбача­ють, що лібералізація сфери послуг не повинна забезпечувати

¹ Ст.40-42 (УПС з Росією).

² Ст.39(1), (2) (УПС з Росією); ст. 33(1), (2) (УПС); ст. 56(1), (2) (СУ) в основному ідентичні.

³ Ст.39(2) (УПС з Росією), ст.33(2) (УПС). Гарантуються спеціальні права щодо використання інфраструктури, допоміжних морських послуг, внески та збори, митні операції, надання якірної стоянки і вантажно-розван­ тажувальної техніки. Це перші угоди ЄС, які передбачають право проходу у порти.

⁴ Ст.39(3) (УПС з Росією), ст.ЗЗ(З) (УПС). ЄС також відкриває свої водні шляхи. Переговори з Росією мали розпочатися до кінця 1996 p.; внутрішні водні шляхи Киргизстану мають відкритися пізніше (пор. ст.56(3) (ЄУ)).

Ст.ЗЗ-біс (УПС); у більш загальному плані питання перевезень розгля­дається у ст.43 (УПС з Росією).

ЄУ містили клаузулу щодо призупинення обмежень на послуги у галузі перевезень; вони також передбачають гармонізацію законодавства у питаннях автотранспорту і перевезень в межах країни (ст.56(5) (ЕУ)).

386

¹ Ст.46 (УПС з Росією), ст.34 (УПС).

² Див. справу С-237/91, Kazim Kus, [1992] ECR 1-6781, де є посилання на застереження щодо державної політики у рішенні 1/80 Об'єднаної ради ЄС — Туреччина, проте не прийнято рішення про вплив цього застереження. Ст.53 і 57 перших шести ЄУ поширюють такі ж застереження на сферу послуг і заснування, але не на рух робочої сили.

Ст.45 (УПС з Росією), ст.36 (УПС). Здається, таким чином виключа­ються компанії, які частково належать громадянам третіх країн. Див. ідентичну ст.54 (ЄУ).

Ст.48 (УПС з Росією), ст.35 (УПС). Ця клаузула не ставить під сумнів застереження щодо державної політики та дій органів влади.

Ст.50 (УПС з Росією), ст.40 (УПС). Це застереження відсутнє в ЄУ і, мабуть, його включення є відповіддю на рішення Європейського суду: у Справі С-237/91, справа С-18/90; справа С-113/89.

Ст.49 (УПС з Росією), ст.39 (УПС). Це не впливає на заборону фінансової дискримінації.

387

переваг більше, ніж за умов ГАТС, а сумісні з ГАТС¹ угоди про "свободу торгівлі послугами" не порушують їх².

Капітал, конкуренція та інтелектуальна власність

Подібно до інших угод ЄС поточні платежі, пов'язані з виконанням цих угод, здійснюються вільно³. Рух капіталу, пов'язаний з інвестиціями у своїх країнах і такими, що дозво­ляються цими угодами, є також вільним⁴. Забороняється за­провадження нових валютних обмежень за умови збереження права на заходи щодо підтримки платіжного балансу відпо­відних ННД і спеціальних застережень з боку кожної сторони; сторони погоджуються провести переговори про свободу руху капіталу у майбутньому⁵. В угоді з Росією є декілька додатко­вих умов про захист капіталів у разі експропріації, що дозволя­ють Росії обмежувати вивіз капіталу її резидентами і надають режим найбільшого сприяння в галузі руху капіталів⁶. Угоди не зобов'язують ННД повністю лібералізувати рух капіталів⁷.

Країни ННД також не зобов'язані приймати правила конкуренції ЄС. Країни Азії фактично не мають жодних зобов'язань щодо конкурентних умов. Вони погодились тільки розглянути питання щодо координації свого антимонопольно­го законодавства з правилами ЄС, коли це стосується торгівлі⁸. Росії, Україні, Білорусі та Молдові необхідно тільки "працю-

вати над виправленням або усуненням" обмежень конкуренції або втручанням держави, якщо це впливає на торгівлю. Таке зобов'язання поширюється на вимогу щодо прийняття і запро­вадження антимонопольного законодавства, а також відмови від надання державної допомоги, проте не стосується вимоги до наслідування практики ЄС¹. У разі виникнення суперечок через антидемпінгові заходи або компенсаційні збори мають проводитися консультації².

Україна, Білорусь і Молдова повинні здебільшого утри­муватися від надання державної підтримки (окрім первинних товарів) у той час, як Росія мусить тільки відмовитися від експортних субсидій³. ЄС і Росія прагнутимуть до заборони через три роки будь-яких форм державної допомоги, що спотворюють торгові відносини, із застереженням, що цей строк може бути продовжений, і протягом п'яти років Росія має право надавати державну підтримку галузям, які утворю­ються, знаходяться у постійному занепаді або у стадії реструк­туризації⁴. Державні монополії комерційного характеру і дер­жавні підприємства не повинні зазнавати дискримінації після трьох років (для Росії) або чотирьох років (для інших трьох країн)⁵, хоча сторона тільки "декларувала своє бажання" вико­нувати це зобов'язання.

Усі сторони "підтвердили значення", якого вони надають конвенціям стосовно інтелектуальної власності (до яких вони вже приєднались⁶), і домовилися приєднатися до угод, які

Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС); ст. 51(1) (УПС з Росією), ст. 37 (УПС).

² Ст.44 (УПС з Росією), ст.38 (УПС).

³ Ст.52(1) (УПС з Росією), ст.41(1) (УПС). Див. також ширші положення ст.14 (ДЕХ) щодо переказів, пов'язаних з інвестиціями.

⁴ Ст.52(2) (УПС з Росією), ст.42(2) (УПС).

⁵ Ст.52(2) (УПС з Росією), ст.42(3-6) (УПС). Таке призупинення для Росії буде застосовуватися через п'ять років щодо інвестицій, комерційних кредитів і позик російським резидентам. Якщо обмеження вводяться протягом цього періоду, вони не будуть зачіпати прямі капіталовкладення, пов'язані з валютним курсом, і розповсюдження РНС на пересування капіталів.

⁶ Відповідно до ст.52(2), 52(3) та 52(4) (УПС з Росією). Обмеження на закордонні інвестиції для резидентів переглядатимуться через п'ять років.

На противагу ст.61(2) (ЄУ), де після відповідного перехідного періоду передбачається прийняття норм ЄС щодо вільного руху капіталу.

Ст.44(4) (УПС з Казахстаном та Киргизстаном).

388

¹ Ст.53(2.1) (УПС з Росією), ст.41-біс (2.1), (2.2) (УПС). Зобов'язання Молдови та Білорусі ідентичні українським; пор. зі ст.63 (СУ). Ст.6 (ДЕХ) в цілому відповідає конкретним положенням УПС.

² Ст.53(5) (УПС з Росією), ст.43-біс (3), (5) (УПС).

³ Ст.43-біс (2.2) (УПС), ст.53(2.2) (УПС з Росією).

⁴ Ст.53(2.2), (2.3), (2.5), Додаток 9 до УПС з Росією. Ст.63(4)(а) (ЄУ) дозволяє надання державної допомоги подібно до Договору про ЄС відносно відсталих регіонів упродовж п'яти років (цей термін може подовжуватися). Але вона містить більш обмежувальні формулювання, ніж у застереженні до УПС з Росією.

⁵ Ст.53(2.4) (УПС з Росією), ст.41-біс (2.4), (2.5) (УПС). Цей термін також може бути пролонгований. Див. ст.22 (ДЕХ), якою передбачається, що державні підприємства і фірми, що мають державні пільги, повинні діяти відповідно до інших положень Договору.

⁶ Ст.54 і Додаток 10 до УПС з Росією, ст.42 і Додаток НІ до УПС. Ці угоди включають Паризьку конвенцію про патенти, Мадридські угоди до 1989 р. щодо товарних знаків і Договір про співробітництво у патентній справі.

389

вони ще не підписали, через п'ять років (Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, Римська конвен­ція (про охорону виробників фонограм і органів радіомовлен­ня) прав авторів-виконавців, Конвенція UPOV про захист нових сортів рослин від 1991 p., Мадридська угода про торгові знаки, Класифікаційна угода (Ніцца) та Будапештський дого­вір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентних процедур¹). Всім відомо про зневагу авторсько­го права у колишньому Радянському Союзі, тому дуже важли­вими є зобов'язання згідно Бернської та Римської конвенцій. У загальнішому плані ННД повинні через п'ять років забез­печити захист та виконання угод на рівні ЄС і негайно надати режим найбільшого сприяння (за винятком двосторонніх угод ННД з третіми державами або угоди між ними)². Загалом же ці зобов'язання еквівалентні таким, які закріплені в Угоді про інтелектуальну власність, пов'язану з торгівлею (УІВТ), що інкорпорована у право Світової організації торгівлі³.

Гармонізація та співробітництво

Для ННД масштаби гармонізації відповідають тим, які існують для країн Східної Європи і стосуються фактично кожної сфери, яку охоплює Договір про ЄС⁴. Однак угоди про партнерство мають на меті тільки "зміцнювати економічні зв'язки" між ННД і ЄС, а не "економічну інтеграцію у Співтовариство"⁵. Сторони узгодили довгий список питань щодо "співробітництва", переважно у сфері економіки, а також в галузі культури і боротьби з наркотиками⁶. Подібні списки

ЄС особливо занепокоєний з приводу забезпечення захисту нових сортів рослин в Україні, враховуючи сільськогосподарський потенціал остан­ньої, і наполягав, щоб Україна приєдналася до UPOV 1991 р. "без необгрун­тованої затримки" (Додаток III до УПС, ст.2). Росія та Молдова вже визнали Будапештську конвенцію з патентування мікроорганізмів, а Росія визнала Мадридську угоду про товарні знаки 1989 р. і Конвенцію, підписану в Ніцці.

ННД заснували Міждержавну агенцію захисту інтелектуальної влас­ності та патентів. Відповідно до тимчасових угод держави повинні також забезпечувати захист інтелектуальної власності, який є еквівалентним зако­нодавству ЄС.

Див. угоду про УІВТ, Uruguay Round Final Act, supra n.27.

⁴ Ст.55 (УПС з Росією), ст.43 (УПС). Див. ст.67-70 (ЄУ).

⁵ Ст.68 (ЄУ).

⁶ Див., напр., ст.44-72 (УПС) і ст.56-85 (УПС з Росією).

390

в європейських угодах також вказують на те, що асоційовані члени мали право приєднатися до європейських органів стан­дартизації¹. Технічна допомога для правонаступників СРСР виділена в окремий розділ². Передбачено співробітництво що­до публічного укладання контрактів, але не таких відкритих, як передбачено Європейськими угодами³.

Інституції

Угоди про партнерство містять стандартні інституційні положення угод ЄС про торгівлю з одним важливим застере­женням: Ради з питань співробітництва, які наглядають за виконанням угод, не матимуть права приймати рішення⁴. Вони можуть тільки давати рекомендації. Це може призвести до зволікань зі впровадженням рішень стосовно зміцнення зв'яз­ків між сторонами.

Організаційна структура не має якихось особливостей⁵. Включено два нових положення: будь-які арбітражні рішення згідно угод не є зобов'язуючими (хоч Рада з питань співробіт­ництва має повноваження врегульовувати суперечки, надаючи рекомендації, очевидно за згодою між сторонами)⁶, і будь-які

¹ Див. ст.71-95 (ЄУ).

² Ст.86-89 (УПС з Росією), ст.51(3) ст.73-76 (УПС), ст.96-101 (ЄУ). Див. Регламент ЄС щодо заснування програми TACIS: OJ [1991] L 201/5 та OJ [1993] L 187/1.

³ Пор. ст.59 (УПС з Росією) і ст.47 (УПС) зі ст.67 (ЄУ).

⁴ Пор. ст.90 (УПС з Росією) і ст.77 (УПС) зі ст.104 (ЄУ). Статті ЄУ чітко визначають, що Рада асоціації приймає зобов'язуючі для сторін рішення.

Ради з питань співробітництва (що включають членів Ради і Комісії ЄС та міністрів ННД) мають зустрічатися раз на рік і можуть делегувати повноваження комітетам з питань співробітництва старших посадових осіб (ст.91— 93 (УПС з Росією), ст.86—88 (УПС)). Створюються комітети з парламентського співробітництва, де засідають члени Європарламенту та парламентів відповідних ННД (ст.95—97 (УПС з Росією), ст.82—84 (УПС)). Існують застереження щодо безпеки і права на припинення дії угоди через порушення її умов (ст.99 та 107 (УПС з Росією), ст.86 та 94 (УПС).)

⁶ Ст.101 (УПС з Росією), ст.88 (УПС). Більшість угод ЄС передбачає обов'язковість рішень арбітражу, проте немає повідомлень, що будь-яке питання розглядалося в арбітражі. Навпаки, ДЕХ передбачає обов'язковість рішень міжнародного арбітражу (ст.27), якщо договірні сторони не можуть врегулювати суперечки неторгового характеру (див. вище про врегулювання торгових спорів).

391

посилання на статті ГАТТ необхідно тлумачити, де це мож­ливо, використовуючи прецеденти з наявної практики¹.

Угоди про партнерство вважаються до певної міри уго­дами "залучення", призначеними допомогти інтеграції ННД у світову економіку. Явне посилання на відповідні статті ГАТТ, схвалення захисту інтелектуальної власності відповідно до УІВТ і включення (або обговорення) зобов'язань щодо послуг, схожих до ГАТС, забезпечує основи для схвалення трьох "стовпів" Світової організації торгівлі (СОТ). Коли ННД стануть членами СОТ і створять ефективну . ринкову економіку, угоди про партнерство трансформуються в угоди про вільну торгівлю.

Щоб створити успішно діючу зону вільної торгівлі, необ­хідно підвищувати рівень органів співробітництва. На цей час вони мають занадто незначні повноваження, щоб забезпечити впровадження детальних зобов'язань. Ради асоціацій, створені згідно ЄУ, підвищили свій статус завдяки багатостороннім зустрічам з різних питань між міністрами ЄС і Східної Євро­пи², тоді як Європейський економічний простір передбачав з самого початку багатопланове інституційне співробітництво.

Зараз ЄС більше занепокоєний жахливим економічним станом своїх нових партнерів. Більшість ННД або не розпо­чали реальних економічних реформ, або перебувають на дуже ранньому складному етапі цих перетворень. Кожна держава зазнала різкого економічного спаду, який супроводжувався крайньою нестабільністю грошового ринку і політичними за­ворушеннями. Нині обсяги зовнішньої торгівлі цих країн значно скоротились³. Отже угоду про партнерство необхідно розглядати не з точки зору теперішнього стану кожної країни, а в контексті потенційних можливостей.

Для порівняння: колишні члени РЕВ у Східній Європі досягли досить незначних результатів на шляху економічних реформ 1991 р. і наприкінці 1992 p., коли з ними укладались європейські угоди. На час підписання ЄУ їхні економіки пере-

¹ Ст.94 (УПС з Росією), ст.81 (УПС). Див. вище стислий виклад і дебати щодо посилання в судах иа норми ГАТГ.

² Див. останній додаток до висновків Ради з загальних питань, 6 лютого 1995 p., EN 4551/95.

³ Серед ННД тільки Росія є в списку серед 50 найбільших торгових партнерів ЄС 1994 p. (Eurostat, 7/95, р.14.)

392

бували у стані занепаду, як і до 1993—1994 pp. ЄС все ж мало намір встановити вільну торгівлю промисловими товарами і надати поступки для цих країн щодо сільськогосподарської продукції. ЄС навіть запропонував створити величезну бага­тосторонню європейсько-середземноморську зону вільної тор­гівлі, яка б включала ряд країн, що розвиваються, хоча він утримався від пропозиції про вступ до неї ННД¹.

У цьому контексті здається, що для початку переговорів стосовно заснування зони вільної торгівлі останнім терміном є 1998 р. Враховуючи, що переговори триватимуть майже рік, а також десятирічний перехідний період, безмитна торгівля буде запроваджена не раніше 2009 р. (хоча внаслідок зняття бар'єрів ЄС до 2004 р. стала б можливою асиметрична лібе­ралізація). Якщо деякі ННД зроблять значні кроки на шляху економічних реформ у 1996 — 1998 pp., вони перебуватимуть у становищі, яке можна порівняти з ситуацією, коли підпису­вались європейські угоди з державами Східної Європи. У будь-якій угоді про партнерство немає жодного положення щодо просування переговорів до 1998 p., проте вони могли б розпочатися, звичайно, раніше, якщо б ЄС продемонструвало своє бажання.

Тарифи ЄС вже дуже низькі і зменшуватимуться у подальшому (до нуля для більшості товарів) завдяки Уругвай­ському раунду, хоча у ННД вони вірогідно залишатимуться значно вищими. Так само, ринок послуг ЄС є набагато від-критішим, ніж у Росії та інших ННД. Отже ЄС нічого не виграє від надмірної затримки переговорів стосовно лібера­лізації торгівлі з державами — наступниками СРСР. Як тільки у ННД розпочнеться економічне піднесення, значна частка їхнього імпорту припадатиме, можливо, на продукцію ЄС². Ця частка була б ще більшою, якби ЄС мав преференційні угоди з ННД і вони розпочали знижувати тарифи для експорту товарів Є С Можна тільки сподіватися, що Європейський Союз захоче продемонструвати свою рішучість і передбач­ливість та скористається сприятливою можливістю, щойно вона з'явиться.

¹ СОМ (94) 427, 19 жовтня 1994 р. СОМ (95) 72, 8 березня 1995 р.

о У 1994 р. серед 12 країн ЄС Росія займала восьме місце як експортер та імпортер товарів ЄС (Eurostat, 7/95, р.14.)

393