<<
>>

ПРАВО КОНКУРЕНЦІЇ СПІВТОВАРИСТВА. ЙОГО ЦІЛІ

Положення Договору, що пов'язує повноваження Ради в рамках блоку Спільнот зовнішньої політики в галузі безпеки ДЄС з повноваженнями згідно Договору про ЄС.

186

Розглядаючи конкретні цілі права конкуренції Спів­товариства, можна виділити три основні течії, що лягли в основу політики конкуренції: інтеграція, справедливість, ефек­тивність.

187

Інтеграція

Інтеграція породжує взаємну відкритість економіки дер-жав-членів. її можна досягти шляхом зняття бар'єрів для вільної торгівлі. Компанії зацікавлені у поширенні своїх опе­рацій на інші країни-члени, внаслідок чого зростають прибутки та підвищується ефективність. Наслідком такої експансії для споживачів є пропозиція значно більшої кількості товарів і послуг, можливість працювати у роботодавців різних націо­нальностей; забезпечення співробітництва компаній різних країн-членів. Інтеграція не означає, що економіки різних країн-членів стають відкритими, і, таким чином, ринкові сили взає­модіють на території усього Співтовариства, а не тільки у межах однієї країни. Повна інтеграція буде досягнута, коли перепони для торгівлі між Лондоном і Міланом будуть тими ж самим, як і між Лондоном і Бірмінгемом.

Право конкуренції служить цілям інтеграції, оберігаючи підприємства від створення нових бар'єрів для вільної торгівлі, ліквідованих згідно інших положень Договору (наприклад, ст.ЗО про вільний рух товарів). Тому Суд ЄС вирішив1, що "угода.., яка може призвести до відновлення бар'єрів між державами у галузі торгівлі, має розглядатися як така, що руйнує найважливішу мету Співтовариства. Договір, преамбу­ла і зміст якого мають на меті ліквідацію бар'єрів між держа­вами.., не може дозволити підприємствам відновити такі пере­шкоди. З цією метою і була розроблена ст. 85(1)".

Отже норми конкуренції стають перешкодою на шляху до руйнування інтеграції з боку компаній.

Наприклад, між конкурентами з різних країн не дозволено укладати угоди про відмови від торгівлі на їхніх територіях (тобто, про розподіл ринків збуту). З іншого боку, мають бути заборонені угоди між великим багатонаціональним постачальником і його ділерами у різних країнах-членах, через яких ділери не зможуть само­стійно реалізовувати товари за межами національних кордонів або збувати їх будь-кому, хто має намір перепродати ці товари за кордони своєї країни. Це приклади можливості між компа­ніями домовленостей про розподіл ринку ЄС вздовж націо-

1 Справи 56 та 58/64, Consten and Grundig v. Commision [1966] ECR 299, 340. Див. також Sixteenth Commission Report (1986), Introduction.

188

нальних кордонів, що створює на приватній основі бар'єри, які були ліквідовані положеннями Договору.

Справедливість та чесність

Дещо аморфна концепція "справедливості або чесності" на вільному ринку є визнаною метою політики конкуренції Співтовариства. Комісія визначила три напрями цієї мети: 1) рівність можливостей; 2) захист малих та середніх під­приємств (так званих МСП); 3) розвиток споживання у за­гальних рисах1.

Якщо розглянути спочатку рівність можливостей, стає очевидним, що для досягнення цієї мети політика Комісії має зважати на три обставини: допомога держави, відносини між приватним і державним секторами економіки, а також рівно­правність щодо неєвропейських комерсантів, які діють у межах ЄС. Що стосується державної допомоги (яка є частиною політики конкуренції згідно Договору про ЄС), Комісія уваж­но стежить2, щоб уряди не надавали допомоги своїм комерсан­там через надання безкоштовних фінансових та інших переваг, завдаючи явних збитків їхнім конкурентам з інших держав-членів, які не отримують такої допомоги. Це є "чесність" або "справедливість" у відносинах між країнами-членами. Стосов­но державних і приватних компаній Комісія пильнує, щоб державні підприємства не отримували фінансових або інших переваг щодо своїх конкурентів (тієї ж самої країни або, імовірніше, з інших держав).

Комісія наполягає на тому, що для досягнення цієї мети необхідна фінансова гласність у відносинах між державними та громадськими установами, щоб можна було легко перевірити, чи на рівних умовах змагаються державні і приватні підприємства. Це і є "справедливість" або "чесність" у відносинах між державним і приватним секторами. Щодо ставлення до комерсантів з країн поза межами ЄС, то Комісія запевняє, що такі комерсанти, незалежно від того, чи діють вони у просторі ЄС через філії або в інший спосіб, мають дотримуватися тих самих правил, що й підприємці з країн ЄС.

Sixteenth Commission Report (1986), Introduction. 2

Див. вище.

189

Що стосується підтримки малих та середніх підприємств, Комісія усвідомлює необхідність їхнього захисту та заохочен­ня, як прояв справедливого підходу до різних форм ринкових відносин. Існуюча у Співтоваристві структура ринку гетеро­генна: відрізняються, часто докорінно, економіки країн-членів, ступінь інтегрування у світовий ринок і, особливо, розмір, а також рівень підготовки компаній та інших підприємств, що займаються торговельними операціями у цих країнах. Відомо, наприклад, що середня компанія у Португалії значно менша за розмірами, ніж її аналог у Німеччині чи Великій Британії. Проте МПС відіграють життєво важливу роль в економіках кожної з країн-членів і усього Співтовариства, і, отже, право конкуренції дозволяє акцентувати увагу на великих підприєм­ствах за рахунок МСП.

Нарешті щодо значення споживання у широкому розу­мінні. Це — захист користувачів, споживачів і робітників. У здоровому ринковому середовищі повинен існувати баланс між попитом і пропозицією. Підприємства мають постачати товари та послуги за ціною, що передбачає достатню винаго­роду за зусилля виробників, а споживач — сплачувати суму, яка є прийнятною щодо вартості, якою оцінюються дані товари і послуги. На ринку, де постачальники мають перевагу, товари та послуги пропонуються тільки за надмірною ціною або за якістю, що є або дуже високою, або надто низькою.

Баланс між попитом і пропозицією викривлений. З точки зору політики конкуренції Комісія не може з правових міркувань схвалювати обмежувальні угоди, якщо не буде встановлено, що ці угоди забезпечують "одержання споживачами справедливої частки кінцевого прибутку" (див. формулювання ст.85(3) (ЄС)). Та­ким чином права споживачів спеціально обумовлені у поло­женнях Договору, які стосуються політики конкуренції. Забез­печення цих інтересів і, між іншим, інтересів робітників також займає важливе місце під час оцінки Комісією запропонованих схем отримання урядових дотацій, які подають держави-члени згідно ст.93 (ЄС).

Ефективність

До середини 1980-х років концепція "ефективності" рідко з'являлася у заявах Комісії щодо загальних цілей політики конкуренції. Однак радикальна переоцінка антимонопольно!

190

політики, що розпочалася в середині 1970-х років, зрештою змусила Комісію прийняти більш економічний підхід при оцінці угод і проблем, які щоденно доводилося вирішувати і розглядати чиновникам. Застосування економічних важелів при прийнятті рішень і їхня відносна вага порівняно з полі­тичними інструментами (такими як інтеграція) залишає мате­ріал для роздумів і дискусій. Свідчення активнішої реакції Комісії на співвідношення між політикою конкуренції і ефек­тивністю можна знайти у передмові до чотирнадцятого звіту Комісії про політику конкуренції1. Стверджується, що "при її задовільному функціонуванні очікується, що конкуренція має виконувати три функції, які сприяють гармонійному розвитку економічної діяльності у Співтоваристві: функцію розподілу ресурсів через заохочення до ефективнішого використання наявних факторів виробництва таким чином, щоб збільшу­валася технічна ефективність підприємств і краще задоволь­нялись вимоги споживачів; функцію мотивації шляхом стиму­лювання підприємств до оптимізації показників щодо конку­рентів; інноваційну функцію шляхом заохочення до надход­ження нових товарів до ринку і до розвитку нових процесів у виробництві і розподілі продукції".

Як зазначалося вище, темою нинішньої дискусії є ступінь пріоритету ефективності над іншими цілями або ступінь під­порядкованості їм. Необхідно визнати, що послідовне впровад­ження ефективності як мети може бути несумісним з іншими цілями. Як визнала сама Комісія, право конкуренції означає політику війни з собою. Якщо найконкурентоспроможніші компанії захищаються за будь-яку ціну, вони процвітати­муть за рахунок менших компаній з низькою конкуренто­спроможністю, які, зрештою, збанкрутують. Політика конку­ренції сприятиме утворенню ринку, де існуватимуть гігантські корпорації. У 1980 р. Комісія висловилась з незвичною еле­гантністю2: "Загальновідомо, що конкуренція несе у собі за­родки саморуйнування. Надмірна концентрація економічної, фінансової і комерційної влади може призвести до таких суттєвих структурних змін, коли вільна конкуренція не зможе

Fourteenth Commission Competition Report (1985), Introduction. 2 Ninth Commission Competition Report (1980).

191

виконувати роль ефективного регулятора економічної діяль­ності".

У відповідь на таку очевидну загрозу Комісія сконцент­рувала свої зусилля на підтримці конкурентного ринкового середовища. Здійснення цієї мети пов'язане з переміщенням ефективності до другого розряду цілей та намірів. Це пояс­нюється шляхом порівняння мети ефективності з метою за­охочення МСП (один аспект "справедливості — чесності"). Зрозуміло, що непохитний поступ до зростання масштабів несумісний з прихильністю до підходу, що "маленький є чудовим".

<< | >>
Источник: Татам Алан. Право Європейського Союзу; Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Переклад з англійської. — К.: "Абрис",1998. - 424 с. 1998

Еще по теме ПРАВО КОНКУРЕНЦІЇ СПІВТОВАРИСТВА. ЙОГО ЦІЛІ:

  1. Стаття 425. Право на касаційне оскарження
  2. Стаття 297. Право на повагу до гідності та честі
  3. Стаття 321. Непорушність права власності
  4. ПРИРОДА ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА
  5. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЄС
  6. Права людини
  7. РОЗДІЛ 5 ПРАВО КОНКУРЕНЦІЇ
  8. ПРАВО КОНКУРЕНЦІЇ СПІВТОВАРИСТВА. ЙОГО ЦІЛІ
  9. УГОДИ, ЩО ОБМЕЖУЮТЬ КОНКУРЕНЦІЮ
  10. ПЕРЕВІРКИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ КОМІСІЄЮ ЗГІДНО РЕГЛАМЕНТА 17/62 (ЄС)
  11. Відношення до інших норм права конкуренції Співтовариства
  12. ПРОМИСЛОВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ. ПРАВО НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ І ПОЛІТИКА КОНКУРЕНЦІЇ СОЮЗУ
  13. Зміст
  14. 3.1. Застосування міжнародних правових актів при реалізації прав і законних інтересів потерпілого
  15. 4.1. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права і сторона колективних трудових спорів і конфліктів