<<
>>

ЄВРОПЕЙСЬКІ УГОДИ З КРАЇНАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Дуже скоро після швидкого підписання угод про спів­робітництво з'явилися плани стосовно змістовнішого і амбі­ційнішого документа — Європейської угоди. У грудні 1991 р. угоди з Польщею та Угорщиною були парафійовані і набули чинності у лютому 1994 р.4 З Чехією, Словаччиною, Болгарією та Румунією парафійовані 1993 р.

і наступного року набули чин-

ності1. Європейські угоди були також укладено з Естонією, Латвією та Литвою2 і парафійовані з Словаччиною3. Разом ці держави створюють ЦЄ-10 або ЦЄСЄ, тобто десять країн Центральної та Східної Європи. Європейські угоди мають схожу структуру з такими характерними особливостями:

а) спільна правова база і форма;

б) політичний діалог та установи асоціації;

в) вільний рух товарів;

г) свобода пересування робочої сили;

д) право на створення підприємств і облаштування; є) надання послуг;

є) правила дії конкуренції і державна допомога;

ж) зближення законодавства;

з) економічне співробітництво; и) культурне співробітництво;

і) співробітництво у сфері фінансів.

Правова основа і форма

Європейські угоди є широкомасштабними і включають далекосяжні взаємовигідні зобов'язання. Це знайшло відобра­ження у правовій базі, згідно якої угоди набули чинності. Способи укладання кожного з трьох базових договорів були різними4. Очевидно, європейські угоди можна розглядати як форму змішаної угоди, оскільки вони включають сфери, де Співтовариство має ексклюзивну компетенцію, наприклад, торговельна політика, і такі, які залишаються в основному в межах компетенції країн ЄС, наприклад, культура. Необхідна ратифікація угод з боку парламентів країн-членів забирає багато часу, і з метою заощадження часу було запроваджено тимчасові угоди стосовно деяких питань, що належать до ком-

Напр., ст.10(1) Угоди між ЄЕС та Угорщиною.

п

Спільні комітети не мають реальних повноважень приймати зобо­в'язуючі рішення, вони можуть, однак, надавати рекомендації.

о

Це можна протиставити використанню угод змішаної срорми та правової основи ст.238 (ЄС) при укладанні європейських угод.

Європейські угоди з Польщею, OJ 1993 L 347/1, Угорщиною OJ 1993 L 348/1.

362

Європейські угоди з Чехією, OJ 1994 L 360/1; Словаччиною, OJ 1994 L 359/1; Болгарією, OJ 1994 L 358/1;'Румунією, О) 1994 L 357/1.

2 СОМ (95) 207 final.

3 СОМ (95) 341.

Згідно Договору про ЄС відповідною правовою базою є ст.228 (ЄС), яка передбачає, що Рада може укладати угоду після того, як вона отримає згоду від Європарламєнту. Згідно Договору про ЄОВС правовою базою є ст.95, для Євратома — ст.101(2).

363

петенції ЄС1. Наприклад, тимчасові угоди з Польщею та Угорщиною набули чинності у 1992 p., тобто за декілька років до набуття чинності самих європейських угод.

Угодами передбачався поступовий розвиток співробіт­ництва впродовж двох п'ятирічок. ЄС обґрунтовує такий "повільний підхід" необхідністю застосування протекціонізму: виникає потреба у захисті асоційованих країн від суворої дійсності ринкової економіки і наданні їм можливості спокійно розвивати свою промисловість і демократичні інститути2.

Хоча нині більшість східноєвропейських країн стикають­ся з рядом спільних проблем, вирішують вони їх по-різному. Наприклад, можна побачити, що серед новоутворених респуб­лік Чехії та Словаччини остання відчуває більші труднощі при переході від командної до ринкової економіки. Чехія кори­стується тим, що її економіка та промисловість вже були досить диверсифіковані. Словаччина, навпаки, занадто зале­жала від важкої промисловості і виробництва озброєнь, при­значених для гарантованого, але тепер розваленого ринку країн РЕВ. Те, що Польща та Угорщина є економічно силь­нішими за більшість їхніх сусідів, знайшло відображення в тому, що їхні Європейські угоди набули чинності раніше. Маючи спільну форму, кожна з угод містить частини, призна­чені відображати конкретні вимоги кожної окремої асоційо­ваної країни.

Політичний діалог і спільні установи

Інституційна структура створена для контролю над вико­нанням угод і, зокрема, сприяння політичному діалогу. Полі­тичний діалог має три цілі:

а) допомагати асоційованим країнам під час перехідного періоду до демократії;

б) сприяти спільній позиції ЄС та асоційованих країн на міжнародній арені;

в) зміцнювати безпеку в Європі.

Угодами передбачаються регулярні зустрічі на міністер­ському рівні. Від якості та щирості цих контактів буде певною

1 OJ 1992 L 114/1, 115/1, 116/1.

Додаткові обгрунтування містяться у повідомленні Комісії Раді та Парламенту: "Угоди про асоціацію з країнами Центральної та Східної Європи: Загальна характеристика", СОМ (398) final.

364

мірою залежати, чи досягне політичний діалог своєї мети. Необхідно пам'ятати, що безпека Європи залежить не тільки від подій в рамках Співтовариства або навіть на всьому континенті, але також значною мірою від стосунків всередині міжнародних організацій — наприклад, НАТО. Безумовно, участь ЄС у політичному діалозі не грунтується лише на бажанні підтримати новонароджені демократії Східної Євро­пи. У всякому разі стабільність та демократія у цих країнах є життєво необхідними для безпеки ЄС.

Утворюються три інститути асоціації: Рада асоціації, Комітет асоціації і Міжпарламентський комітет асоціації. Для цього використовувалась значною мірою модель ЄС, але з дуже обмеженими функціями. Хоча Ради асоціації мають обмежені повноваження для прийняття рішень, фактично їхня роль зводиться до контролю над виконанням угод. Вони також можуть передавати свої повноваження Комітетам асоціації. Найменшу роль серед цих інституцій відіграють Міжпарла­ментські комітети асоціації: в основному вони здійснюють функцію "дискусійних клубів", де відбувається обмін думками, проте жодна з їхніх резолюцій не є зобов'язуючою.

Вільний рух товарів

Розпуск РЕВ мав драматичні наслідки для східноєвро­пейських країн. Внаслідок переходу від командної до ринкової економіки було втрачено гарантовані ринки для їхніх товарів.

Крім того структура торгівлі між Співтовариством і країнами Східної Європи починала змінюватися таким чином, що, на­приклад, зараз до ЄС потрапляє 50% східноєвропейського експорту сільськогосподарської продукції1. ^Найважливішим аспектом угод для асоційованих країн, безсумнівно, повинно стати створення зони вільної торгівлі на основі взаємовигідних ja збалансованих зобов'язань.* Проте у зв'язку зі слабкістю інфраструктури та нижчою якістю товарів ці країни наража­ються на ризик, що вироби вищої якості з країн ЄС заповнять їхні ринки і поглинуть нині діючу або новонароджену про­мисловість. Таким чином, хоча основна увага в угодах зосе­реджується на створенні зон вільної торгівлі, проте їхнє ство-

1 Commission Bulletin, WE/ 9/94.

365

рення повинно бути взаємним. Але ЄС має піти на швидші та більші поступки в той час, як для асоційованих країн цей процес має бути повільнішим і спочатку менш масштабним.

Вже угоди першого покоління передбачали скасування 'Ісїлькісних обмежень.ЦЦоб завершити процес створення зони вільної торгівлі, європейські угоди передбачають ліквідацію заходів, які мають дію, еквівалентну кількісним обмеженням1. Скасування таких перешкод для вільного руху товарів від­буватиметься поступово: швидше для продукції, яка не має особливого значення, ніж для виробів, що є надзвичайно важливими для економіки асоційованих країн2.. Однак графік скасування обмежень може змінюватись і прискорюватись за домовленістю сторін3.

Як і в Договорі про ЄС, запроваджується положення про винятки стосовно принципу вільного пересування на основі захисту здоров'я, громадського порядку та державної безпеки4. Угодами також передбачено інші підстави для винятків у надзвичайних обставинах5. У цьому випадку виняток має роз-

Ст.2(1) Директиви 70/50 визначає заходи, еквівалентні кількісним обмеженням, як такі, що включають заходи, які відрізняються від тих, що застосовуються однаковою мірою до вітчизняної і імпортної продукції і які створюють перешкоди потенційному імпорту.

Див. OJ 1970 І (спец. вид.).

Напр., ст.20(5) Європейської угоди з Польщею передбачає: "Врахову­ючи обсяги торгівлі сільськогосподарською продукцією між ними, надзви­чайне її значення, положення Спільної сільськогосподарської політики ЄС роль сільського господарства для економіки Польщі, результати багатосто­ронніх переговорів у рамках ГАТТ, Співтовариства та Польща розглядатимуть на постійній основі у Раді асоціації, продукт за продуктом, регулярно і на основі взаємної вигоди, можливості надання один одному подальших посту­пок. У цьому контексті особливу увагу необхідно приділити натуральній

сільськогосподарській продукції". •і Ст.14 Європейської угоди з Польщею передбачає: "Кожна сторона

заявляє про свою готовність зменшити для іншої сторони ввізне мито швидше,

ніж передбачається у ст.9 та 10, якщо загальноекономічний стан і ситуація у

виробництві це дозволять".

4 Ст.36 (ЄС).

Див. ст.28, ЗО та 31 Європейської угоди з Польщею. Ст.28 стосується підвищення мита для захисту нових галузей промисловості або певних секторів, що підлягають реструктуризації або стикаються з серйозними труд­нощами. Ст.ЗО регулює ситуацію, коли можливий значний імпорт продукції за умови завдання серйозної шкоди вітчизняним виробникам та значного дисбалансу у будь-якому секторі промисловості. Ст.31 стосується експорту і дозволяє протекціоністські заходи, коли має місце серйозна нестача продукції, вкрай необхідної для цієї країни.

366

глядатися як надзвичайний і тимчасовий захід, який не є дискримінаційним щодо походження.

Вільне пересування робочої сили

Угоди закріплюють принцип заборони дискримінації на грунті національності, який поширюється не лише на робіт­ників, а також на членів їхніх сімей. Ще раз слід підкреслити, що повний ефект від дії цього положення виявиться не скоро. Співтовариство зобов'язалося повністю впровадити цей прин­цип, коли угода набуде чинності. Для асоційованих країн його запровадження очікується після закінчення перехідного періоду.

Виконання вимог щодо вільного руху робочої сили по­винно відбуватися у два етапи. На першому етапі увага концентрується на підготовці необхідної основи через створен­ня системи соціального забезпечення, що ефективно взаємодіє з відповідною системою країн ЄС1. Другий етап буде зосеред­жений як на соціально-економічній ситуації, вимогах асоційо­ваного члена, так і на стані справ з працевлаштуванням у Співтоваристві. За сприятливих умов можуть вживатися по­дальші заходи для покращення становища робітників.

Включення розділу щодо вільного руху робітників, без­сумнівно, має символічне значення, оскільки така свобода є скоріше позірною, а не реальною. Ці угоди в основному спря­мовані на поліпшення становища робітників з асоційованих держав, які вже перебувають на законних підставах у країнах ЄС, даючи можливість країнам-членам самостійно визначати власну іміграційну політику. Обмежені рамки цього положен­ня можуть також призвести до зворотнього ефекту, який підбадьорить урядовців та роботодавців зі Східної Європи, що побоювалися масового від'їзду своїх громадян на Захід, які спокусилися вищими заробітками та, безсумнівно, кращими умовами життя. Цей розділ є важливим, оскільки він започат­ковує майбутнє співробітництво щодо вільного руху робітників. Проте, очевидно, що розвиток подій залежатиме не тільки від розвитку асоційованих країн, але також від інших чинників поза їхнім контролем, передовсім від рівня безробіття у країнах ЄС.

Про необхідність створення відповідної системи соціального забезпе­чення свідчить останній страйк румунських робітників, що вимагали удоско­налення такої системи в їхній країні.

367

Право на проживання та заняття економічною діяльністю (право на влаштування)

У цьому розділі зафіксовано відміну дискримінаційних заходів стосовно громадян і компаній з боку країн-учасників. Країни ЄС повинні надати національного режиму, щойно кожна з угод набуде чинності. Асоційовані ж країни можуть поступово запроваджувати недискримінаційний режим упро­довж десяти років у такий спосіб, щоб найвразливіші галузі промисловості були захищені на весь перехідний період.

Завданням Ради асоціації є поступове зняття бар'єрів для влаштування, зокрема, через вжиття заходів щодо взаємного визнання кваліфікації. Це необхідно, щоб гарантувати право на влаштування. У разі відсутності такого визнання можуть існувати бар'єри для свободи пересування: наприклад, орган, що визначає стандарти професійної підготовки, може вимагати досконалого знання мови цієї країни.

У ЄС сформувались два підходи щодо взаємного визнан­ня професійної придатності. Перший, запропонований Комі­сією, передбачає гармонізацію визнання окремих професій1. Перевага такого підходу полягає у тому, що гармонізація розпочинається з початкового рівня, оскільки спочатку узгод­жуються питання освіти, а потім професійної підготовки2. Великим недоліком цього методу є розтягнута процедура досягнення угоди: узгодження нормативів для архітекторів потребувало більш як 16 років переговорів. Альтернативою є взаємне визнання усіх професій з використанням одного до­кумента. По суті це означає, що кваліфікація, здобута в одній з країн ЄС, в принципі повинна визнаватися в усіх інших країнах Співтовариства3. У цьому разі відпадає необхідність у тривалих переговорах з кожною професійною установою у кожній з держав — членів ЄС.

1 Напр., у директивах регулюються питання щодо терапевтів, стоматоло­гів, медсестер, фармацевтів, ветеринарів і акушерок.

Див. дві основні директиви, що стосуються медицини: 75/362 (ЄС) та 75/363 (ЄС). У першій визначається мінімальний рівень медичної освіти, а друга передбачає визнання професійної придатності.

3Див. Директиву 89/48 (ЄС) щодо взаємного визнання дипломів, O.J 1989 L 19/16.

368

З іншого боку, такий підхід не передбачає узгоджень стосовно кожної професії, а отже, можуть виникати значні труднощі для спеціалістів, які бажають самостійно влашту­ватися у будь-якій країні ЄС. Наприклад, у випадку з юрис­тами можливий варіант, коли різниця у програмах юридичної підготовки в його країні та у країні влаштування є такою великою, що практично недоступною стає дійсна свобода вільного пересування. Враховуючи, що ці заходи привели до незначних наслідків у Співтоваристві і що деякі практичні труднощі можливі в обох варіантах, слід очікувати, що ство­рення системи взаємного визнання професійної підготовки не стане пріоритетним напрямом діяльності Рад асоціації.

Надання послуг

Не існує чіткої домовленості стосовно графіка імплемен­тації положень про надання послуг між Співтовариством та асоційованими країнами; скоріше кожна Рада асоціації сама мусить вжити "заходів, необхідних для поступового впровад­ження таких положень"1. Процес лібералізації зрештою при­значається, щоб дозволити тимчасове пересування "ключового персоналу"2 для надання послуг. Прогрес у цій сфері зале­жатиме від ступеня розвитку сектора послуг в асоційованих країнах. Комісія вважає, що передбачене в угодах економічне співробітництво допоможе їм.

Правила конкуренції і державна допомога

Як і може очікуватися, положення стосовно права кон­куренції і державної допомоги кореспондують до тих, що містяться у Договорі про ЄС3. Дійсно, в угодах навіть перед-

Ст.55(3) Європейської угоди з Польщею, о

Ст.52(2) визначає: "Ключовий персонал — це старші службовці будь-яких організацій, які переважно управляють підприємством, а нагляд за цим і керівництво здійснюють здебільшого ради директорів або акціонерів ком­панії". До цієї категорії належать службовці, які мають високу кваліфікацію або нестандартні знания, •і

Парадоксально, але рух до демократії на Сході міг спричинити у Співтоваристві ревізію щодо пом'якшення пов'язаної з інтеграцією політики конкуренції.

369

бачається, що коли виникають проблеми тлумачення, застосо­вуються ті самі критерії, що і до Договору про ЄС. Спочатку асоційовані країни будуть частково захищені від жорсткої політики конкуренції, оскільки з точки зору державної допо­моги асоційовані країни будуть розглядатися як регіони з низькими доходами. Згідно ст.92(3)(а) (ЄС) такі регіони можуть стримувати державну допомогу, яка спрямовується на розвиток економіки. Така погоджена позиція сприятиме задо­воленню бажання асоційованих країн щодо повноправного членства, тому що це дає можливість виконувати "acquis com-munantaire", який є передумовою для повноправного членства.

Зближення законодавства

У рамках цих положень асоційовані країни повинні забезпечити, щоб їхнє чинне і майбутнє законодавство було сумісним з правом ЄС, зокрема митне і банківське законодав­ство, право, яке регулює діяльність компаній, фінансову звіт­ність і податки, інтелектуальну власність, техніку безпеки, фінансові послуги, правила конкуренції, охорону здоров'я та життя людини, захист тварин і рослин, непряме оподаткуван­ня, захист прав споживачів, технічні норми та стандарти, транспорт і охорону довкілля1. Хоча на перший погляд такий перелік може здатися завеликим, повчальним буде порівняння з угодою щодо створення Європейського економічного пр­остору (ЄЕП) — це договір між ЄС та ЄАВТ, крім Швейцарії, який набрав чинності у січні 1994 р. Країни є АВТ мусять вжити понад 1400 заходів у рамках ЄЕП, що є значною часткою "acquis communantaire" і підтверджує статус цієї угоди як наймасштабнішої з підписаних Співтовариством. Для по­рівняння: європейські угоди передбачають надання технічної допомоги, щоб сприяти впровадженню цих заходів асоційо­ваними країнами. Вимога щодо технічної допомоги має озна­чати, що в асоційованих країнах можуть виникнути труднощі навіть з узгодженням такої обмеженої кількості законів.

Див., напр., ст.69 Європейської угоди з Польщею.

370

Економічне співробітництво

Економічне співробітництво має на меті допомогти зу­силлям асоційованих країн у реструктуризації і розвитку їхньої економіки. Воно охоплює усі сфери, де існує інтерес, і включає такі важливі сектори як промислова кооперація, заохочення інвестицій і їхній захист, наука і технологія, довкіл­ля, засоби зв'язку і радіомовлення1.

Культурне співробітництво

Культурне співробітництво стало частиною права ЄС нещодавно, на основі розділу IX Договору про Європейський Союз. Включення його до Європейської угоди є цікавим з двох причин. По-перше, воно має символічне значення, оскільки спрямоване на ліквідацію національної культурної ідентич­ності асоційованих країн, скоріше йдеться про зміцнення зв'язків між партнерами. Наприклад, передбачено участь у культурних заходах загальноєвропейського характеру2, коли мотивацією є плекання відчуття європейської ідентичності в асоційованих країнах замість ототожнення себе, як частини Радянського Союзу. По-друге, воно важливе для схвалення у майбутньому заяв щодо повного членства. Включення у право ЄС останньої новації гарантує, що ці угоди еволюціонува­тимуть разом з "acquis communantaire".

Фінансове співробітництво

ЄС зобов'язується надати асоційованим країнам певну фінансову підтримку, щоб допомогти їм досягти цілей до цих угод. Необхідно пам'ятати, що гаранти та позики Співтова­риства згідно цих угод є тільки частиною фінансової допомоги, яку має забезпечити ЄС3 та міжнародна громада4.

Додаткову інформацію див. у Background Btief and SEC (90) 717 final.

о

Ст.95 Європейської угоди з Польщею.

о

Напр., ERASMUS, програма обміну студентами та викладачами, та PHARE, програма допомоги для перебудови економіки.

Напр., Брюссельська система 24 країн, яка координує фінансову допо­могу державам Східної Європи.

371

<< | >>
Источник: Татам Алан. Право Європейського Союзу; Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Переклад з англійської. — К.: "Абрис",1998. - 424 с. 1998

Еще по теме ЄВРОПЕЙСЬКІ УГОДИ З КРАЇНАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ:

  1. Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. РОЗДІЛ XIX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
  3. Передмова
  4. РОЗДІЛ 1 ІНТЕГРАЦІЯ ПОВОЄННОЇ ЄВРОПИ
  5. КОМПЕТЕНЦІЯ СПІВТОВАРИСТВА УКЛАДАТИ МІЖНАРОДНІ УГОДИ
  6. ПРОЦЕДУРИ УКЛАДАННЯ УГОД
  7. ВИСНОВОК
  8. ЄВРОПЕЙСЬКІ УГОДИ З КРАЇНАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ
  9. висновок
  10. РОЗДІЛ 3 УГОДИ ПРО ПАРТНЕРСТВО І СПІВРОБІТНИЦТВО З НОВИМИ НЕЗАЛЕЖНИМИ ДЕРЖАВАМИ
  11. Зміст
  12. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  13. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  14. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій