<<
>>

ДОКТРИНА ПРЯМОЇ ДІЇ

І Однією з найважливіших ознак правопорядку Співтова­риства є те, що положення права ЄС мають пряму дію в національному правопорядку країн-членів. Ці норми забезпе­чують повагу до зобов'язань щодо Співтовариства не лише з боку інститутів ЄС, але також, що важливіше, від країн-членів і навіть, в окремих випадках, фізичних осіб.

Принцип прямої дії є ключовим елементом конституцій­ної природи sui generis (своєрідного) права ЄС. Якщо він не став би частиною конституційної структури правопорядку Співтовариства, динамічний розвиток і практичне значення права ЄС знизились би значною мірою.

І все ж пряма дія ніколи не характеризується у договорі як визначна риса права ЄС. У ст.189 (ЄС) стверджується, що пряме застосування є особливістю регламентів і забезпечує їхній статус у межах правопорядку кожної країни-члена. Пря­ма дія є універсальною, її можна екстраполювати на правові норми ЄС. Норма, яку Європейський суд визнав діючою безпосередньо, надає фізичним особам права, що забезпечу­ються в національній системі у судовому порядку. Права прямої дії є джерелом захисту в разі порушень права Є С

Запровадження і розвиток принципу прямої дії як наріж­ного каменя Конституції ЄС являє собою класичне прецедент-не дослідження щодо телеологічного підходу з боку Суду ЄС до тлумачення права. Принцип прямої дії, можливо, не знай­шов чіткого відображення у тексті договору, але Європейський суд розглядав це як завдання, продиктоване необхідністю забезпечити виконання загальних цілей договору. Європей­ський суд визначив місце прямої дії у правопорядку ЄС на досить ранній стадії існування Співтовариства.

Вперше доктрина прямої дії була проголошена в осново­положному рішенні Європейського суду у справі Van Gend en

58

Loos1, яка стосувалась змін у класифікації хімічної продукції для потреб митниці, що призвело до зростання митних зборів на імпортовану у Нідерланди продукцію.

Імпортер вважав, що це є порушенням ст.12 (ЄС), згідно якої країнам-членам забороняється "впроваджувати" нове мито на імпорт або будь-які рівнозначні збори. Митні власті чинили опір таким вимо­гам імпортера. Tariefcommissie2, посилаючись на ст.177 (ЄС), зробило запит щодо тлумачення значення і дії ст.12 (ЄС).

Уряд Нідерландів від імені митних органів стверджував у Європейському суді, що ст.12 (ЄС) регламентує дії країн-членів і не може поширюватись на приватних осіб. Крім того Договір про ЄС чітко передбачає процедуру забезпечення виконання через позов Європейської Комісії або країн-членів відповідно до ст.169 та 170 (ЄС). Така процедура перешкоджає фізичним особам посилатися у національному суді на пору­шення зобов'язань щодо ЄС з боку будь-якої країни, якщо конституція країни-члена не дозволяє цього, тобто пряма дія стає заручницею конституційного схвалення з боку країн ЄС3.

Однак Європейський суд мав намір запропонувати "пря­мий юридичний захист прав фізичної особи" для громадян цих держав. Усупереч висунутим аргументам Європейський суд визнав, що ст.12 має пряму дію4.

"...Співтовариство створює новий правопорядок ...суб'єк­тами якого є не тільки країни-члени, але також їхні громадяни. Отож, незалежно від законодавства країн-членів, право ЄС не тільки накладає обов'язки на фізичних осіб, але й забезпечує їх правами, що становлять частину їхньої правової спадщини".

Такі права виникають "...не тільки коли вони чітко передбачені Договором, але також на підставі зобов'язань, які

1 Справа 26/62, ECR 1.

2 Адміністративний трибунал Нідерландів, що вирішує питання митних суперечок.

3 Чинна конституція Нідерландів містила положення з цього приводу, і справа була не у визначенні того, що це означає, а в тому, хто вирішує, що це. Європейський суд не може у загальноприйнятий спосіб вирішувати, що означає конституція Нідерландів. Тому висувався аргумент, що посилання на ст.177 (ЄС) неможливе, оскільки Європейський суд не мав повноважень стосовно дій міжнародного договору для громадян Нідерландів: це питання було справою лише національних судів, які застосовували власне конститу­ ційне право.

4 Справа 26/62, ECR 1 at 12.

59

договір накладає у точно визначений спосіб на фізичних осіб, так само як на країни ЄС і на інститути Співтовариства"1.

Крім того Європейський суд обстоював думку, що мож­ливість безпосереднього позову до нього щодо порушень не позбавляє фізичних осіб права звертатися з цього приводу до національного суду2.

Умови, необхідні для визначення того, яке з положень права ЄС має пряму дію, звичайно ототожнювали з тим, чи є воно достатньо точним, визначеним і беззастережним. Фак­тично такі детальні вимоги є не більше, ніж конкретними проявами загальної вимоги щодо "можливості розгляду у суді". У розширеному висновку справи Banks3, який додавався до стислого і простого рішення суду, зауважено: "Ясність, чіткість, беззастережний характер, повнота та досконалість норми та її незалежність від дискретних заходів з імплементації є лише різними аспектами однієї і тієї самої характерної риси, яку вона має виявляти, а саме: здатності до застосування у будь-якому суді у конкретній справі".

Саме ця характерна особливість — можливість судового розгляду — відрізняє поняття прямої дії від безпосереднього застосування. Останнє описує, як регламенти стають законом на національному рівні. Проте проблема, що є законом і чи надає він право на стягнення у судовому порядку для фізичних та юридичних осіб, зовсім не рівнозначна. Поняття прямої дії стосується індивідуальних прав, які мають захищати націо­нальні суди. .

<< | >>
Источник: Татам Алан. Право Європейського Союзу; Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Переклад з англійської. — К.: "Абрис",1998. - 424 с. 1998

Еще по теме ДОКТРИНА ПРЯМОЇ ДІЇ:

  1. §2. «Основные концепции правового определения понятия ТНК, ее природы и сущности в отечественной и зарубежной доктрине. Эволюция понятия ТНК»
  2. §2.«Соотношение правовых признаков статуса ТНК и статуса юридического лица. Сравнительный анализ»
  3. ОГЛАВЛЕНИЕ
  4. Теория прямого действия и доктрина верховенства
  5. 5.1. Доктрина прямого действия права ЕС
  6. ДОКТРИНА ПРЯМОЇ ДІЇ
  7. Зміст
  8. Теоретические исследования цели государства
  9. 2.3. Стратегическая концепция НАТО и основные доктринальные подходы к правомерности гуманитарной интервенции
  10. § 1. Институциональная система Европейского Союза.
  11. § 1. Раннее Новое время: свобода совести и якобитские войны.
  12. § 3. Позитивная ответственность как составляющая часть естественно-правовой доктрины